Притча: про сліпого і безногого
У нас все вийде, якщо ми будемо допомагати один одному. Фото: wallpapers.99px.ru
Посеред дороги протікав струмок. Містка через нього не було, але всюди лежали великі камені, за якими люди спритно перебиралися на інший берег. Що було робити? Безногий не міг переступати з каменя на камінь, а сліпий не бачив, куди поставити ногу.
Думали вони, думали, і нарешті, вирішили. Сліпий посадив безногого собі на плечі, замінивши йому собою відсутні ноги, а безногий вказував сліпому, куди йти, замінивши собою його очі. Так і переправилися вони через струмок і змогли продовжити шлях до монастиря.
Важко буває людині переправитися через зло і неправду до Божого, християнського життя. Але у нас все вийде, якщо ми будемо допомагати один одному, як ті сліпий і безногий.
Читайте також
Світло Воскресіння на дні гинучого світу
Найрадісніший образ Воскресіння Христового візантійці написали не в золоту добу, а в умираючій імперії – на стіні усипальниці.
Квиток в один кінець: як діставалися до Єрусалима у XVIII столітті
Паломництво до Гробу Господнього було далеко не спокійною подорожжю. Перед від'їздом писали заповіт і прощалися з рідними назавжди.
Чому недбайливого студента в середньовіччі не могли повісити?
Статус кліриків і папські булли робили школяра недоторканним для міського суду та розлюченого натовпу.
Місяць закону і сонце благодаті
Митрополит Іларіон порівняв закон і благодать з місяцем і сонцем. А написав він цей твір у Києві, який щойно ледве встояв в облозі печенігів.
Розповіді про стародавню Церкву: як пастирі відокремлювалися від пастви
У цей період Церква шукала баланс між соборністю і владою ієрархії, між шлюбом і аскезою, між необхідністю церковного порядку і активною участю мирян.
Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці
Римські катакомби були не сирими норами для втікачів, а підземним містом перших християн – з вентиляцією, світловими шахтами та фресками.