Митрополиту Лонгину загрожує арешт: що буде з його 400 дітьми?

22 травня 2023 року митрополита Банченського Лонгина (Жара) викликали на допит до Чернівецького управління поліції. Під час допиту владиці вручили підозру, в якій йдеться про те, що проти нього порушено кримінальну справу за 161 статтею КК України – за розпалювання міжрелігійної ненависті. Наразі суд вирішує, який запобіжний захід для нього обрати. Проте ситуація з митрополитом Лонгином на порядок складніша, ніж із будь-яким іншим архієреєм чи навіть просто громадянином України.

«Татика»

Справа в тому, що владика – батько чотирьох сотень дітей. Багато років тому, у 1992 році, ще будучи ієромонахом Чернівецької єпархії УПЦ, отець Лонгин (Жар) привів до заснованої їм обителі на честь Вознесіння Господнього (тоді на її території стояв лише один храм) хлопчика Ваню. Ванечка був дуже слабеньким і хворим на дитячий церебральний параліч хлопчиком з чернівецького дитячого будинку. Отець Лонгин його всиновив. Потім усиновив ще одну дитину, потім ще. У 1994 році він був батьком вже для 29 дітей, а потім, коли закінчилися сторінки в паспорті, куди вносили інформацію про усиновлених дітей, отець Лонгин оформлював офіційну опіку. Спочатку притулок для всіх цих діток, які називали батюшку «татика» (у перекладі з молдавської означає «тато»), розташовувався на території монастиря. Однак пізніше було ухвалено рішення збудувати для дітей окремі будівлі. Так виник дитячий притулок у селі Молниця.

І треба сказати, що це не просто притулок, а справжнє казкове містечко. Дітки в ньому живуть у чудових умовах, за ними стежить величезний (понад 100 осіб) персонал, до якого входять черниці, висококваліфіковані педагоги та медики. Діти забезпечені всім необхідним – від гарних та просторих кімнат до комп'ютерних класів та ігрових майданчиків. Більше того, оскільки владика Лонгин – батько цих дітей, він продовжує підтримувати їх і після того, як за віком вони повинні залишити притулок. Владика у прямому розумінні цього слова переживає за них, як за рідних дітей – влаштовує їх до навчальних закладів, підтримує матеріально, дбає про житло і навіть видає заміж чи одружує. Тобто робить усе те, що мають робити добрі та нормальні батьки.

Але... Багато дітей не можуть покинути притулок. Серед синів та дочок владики є ті, хто не має ручок та ніжок, хто хворий на ВІЛ, у кого серйозні форми ДЦП. Цим дітям потрібен постійний, цілодобовий і кваліфікований догляд. І владика разом із своїми помічниками цей догляд їм забезпечує. Що ж буде з цими дітьми, якщо з владикою, не дай Боже, щось трапиться?

Що буде з дітьми владики?

Здогадатися про це не важко. Зараз влада України намагається створити таку ситуацію, коли існування УПЦ буде фізично неможливим на території країни. Це означає, що храми та монастирі просто відберуть або на користь ПЦУ, або на користь держави, перетворивши їх на музеї чи склади для продовольства. Власне, і в разі, якщо ці храми потраплять до прихильників Думенка, вони, швидше за все, перестануть нормально функціонувати. Максимум, що може бути – це «богослужіння», і то іноді. Що ж до всіх гуманітарних, місіонерських чи благодійних проектів, то доля їх сумна і вирішена наперед – їх закриють. І ми зараз ні на йоту не перебільшуємо, ми говоримо цілком конкретні речі.

Наприклад, у місті Хмельницькому в громади УПЦ представники ПЦУ за підтримки влади відібрали кілька храмів. Що насамперед зробили «священники» думенківської структури? Заспівали гімн України та закрили благодійні їдальні при храмах.

Ось що пише один із місцевих жителів міста, звертаючись до мера Симчишина: «Я розумію, що у вас хороша зарплата, і з такою великою зарплатою ви, можливо, не знаєте, що у Хмельницькому багато тисяч людей – пенсіонерів, біженців, переселенців, інвалідів, які втратили житло та своє здоров'я! Багато хто з них приходив до храмів УПЦ просто помолитися та поїсти! У нашому місті до вашого ж захоплення храмів працювали беплатні їдальні при Георгіївському храмі, храмі Покрови Божої Матері та храмі святої ікони Казанської Божої Матері! Змінивши правовласників з УПЦ на ПЦУ, всі їдальні закрилися!».

Можна наводити й інші приклади. Але й так ясно, що ПЦУ через різні причини (відсутність бажання, парафіян, коштів і допомоги Божої) займатися благодійністю в таких розмірах, як УПЦ, не буде.

Що ж у такому разі буде з дітьми владики? Куди їх подінуть, якщо їхнього «татика», їхнього «татка» посадять у в'язницю? Державі вони не потрібні, ПЦУ – тим паче. Утримувати їх – це величезні кошти, які, навіть знайдуть, то привласнять. Тому що батько у цих дітей – владика, і ніхто його місце зайняти не зможе. Отже, в'язниця для владики – це… не хочеться писати, що це для його дітей. Нічого доброго.

Що далі?

Митрополит Лонгин – монах. Але монах, який має величезний авторитет серед простих віруючих. Люди, дізнавшись, що владику викликали на допит, прийшли підтримати його. Декілька сотень людей молитовно співпереживали своєму архіпастирю, стоячи на вулиці і чекаючи, коли владика вийде і розповість, що відбувається. Вони дійсно щиро і по-справжньому його люблять. Тому що бачать у ньому пастиря, християнина та архієрея Церкви Христової, який не словом, а ділом показує свою вірність Євангелію. Тому й кликати на захист людей не треба – вони самі прийдуть, бо «чують голос» свого пастиря. Що буде, якщо владику вирішать судити і, не дай Боже, заарештувати, ми не знаємо.

Але точно знаємо, що народ його не залишить і від нього не відвернеться. Якщо на допит прийшли сотні, то на суд прийдуть тисячі, а то й десятки тисяч. Плюс до всього, справа владики Лонгина вже має міжнародний резонанс і викликає подив, обурення та невдоволення з боку, наприклад, Румунії та Молдови. І йдеться не лише про простих віруючих, а й про політиків. Чи потрібен Україні внутрішній конфлікт та міжнародний скандал? Ні звичайно.

Тому ми сподіваємося, що у нашої влади вистачить мудрості не робити щодо митрополита Лонгина жодних подальших кроків. Сподіваємося, що він зможе і надалі спокійно молитися та виховувати своїх дітей. Тому що в іншому випадку влада не тільки засудить владику на тюремне ув'язнення, а й засудить 400 його дітей на різні і страшні злигодні. Пам'ятайте, що образити дитину – це образити самого Бога. А за такі образи завжди доводиться відповідати.