Передвиборча ейфорія «Київського патріархату»

Цьогорічні вибори до місцевих органів влади в Україні особливо позначились на одній з українських православних конфесій, а саме – «Київському патріархаті». Такої кількості кандидатів в депутати з середовища духовенства УПЦ КП українці напевно не бачили ніколи. Годі й казати про те, наскільки активно священики УПЦ КП підтримують того чи іншого кандидата. Що найголовніше – все це відбувається з мовчазної згоди керівництва «Київського патріархату».

Пропагування того чи іншого політичного кандидата/партії представниками УПЦ КП доходить цього річ до такого абсурду, який навряд чи можна вмістити в будь-які рамки здорового глузду.  Наприклад, в Рівному священик УПЦ КП освятив зупинку громадського транспорту, яку побудував кандидат у депутати до Рівненської міської ради від  «Радикальної партії Олега Ляшка» Василь Немеш. На самій зупинці красувався «скромний» напис: «Дану зупинку встановив за власний рахунок».

В столиці України кандидат в депутати, а за сумісництвом – священик «Київського патріархату» Сергій Ткачук пішов ще далі, облаштувавши громадську приймальню на території каплиці, де він сам звершує богослужіння. Сам «отець-кандидат» балотується за партійними списками «Радикальної партії Олега Ляшка», яка відома своїми далеко не християнськими витівками та провокаціями.

«Київський патріархат» сміливо може похвалитись десятками священиків-кандидатів в регіонах, лік яких йде на десятки, а можливо і на сотні осіб. Нажаль, є подібні випадки і в середовищі інших конфесій України. Однак цікаво – яким чином буде поєднуватись депутатська і священицька діяльність? Чи не дискредитують священнослужителі своє основне покликання, агітуючи за ту чи іншу політичну силу, або взагалі – балотуючись в депутати?

Поспішаючи отримати певні бонуси від своєї позацерковної діяльності, перебуваючи в цілковитій ейфорії від безконтрольності, священики «Київського патріархату» забувають, наскільки є мінливим політичній клімат в Україні. Особливо після усього пережитого українцями за останніх два роки, представники духовенства будь-якої з релігійних течій, як ніхто повинні були би розуміти, що ті, хто сьогодні перебувають на верхівці “політичного Олімпу”, завтра можуть бути вигнані з країни.   

Джерело - портал "Про Церкву"

Читайте также