Богоявлення і освячення води
З’являються нові технології, вивчаються з різних боків таємниці Всесвіту, йде повним ходом пошук чогось невідомого на інших планетах. Люди впевнені, що сьогодні вони знають, або ж можуть знайти інформацію про все на світі. Так, знайти певний «викид інфи» безумовно можна, але чи додасть цей викид щось нове, чи з’явиться інтерес до прочитаної інформації, до того, що ти тільки що пізнав? Адже прочитати – не значить пізнати, прогортати – не значить прийняти серцем, отримати доступ – не значить цінувати доступність.
Тому що, чим більше ми маємо, тим менше цінуємо. Це стосується різних речей: любові, милосердя, природних ресурсів, інформації і т.д.
Сьогодні, коли ми наближаємось до великого свята Богоявлення (Водохреща) хотілось би особливо зачепити тему цінності речей, яким ми приділяємо досить мало уваги.
Біблія вчить нас, що будь-який дар, що даний нам Всевишнім, ми маємо цінувати. Що ж таке для кожного з нас цінність? Питання риторичне, адже цінності у кожного різні, для когось це – золото, а для когось – Інтернет, одних приваблює спілкування з природою, а інші вважають основною цінністю для себе спілкуванням з Богом.
Якщо подивитись на те, що знаходиться навколо нас – усе представляє безцінний скарб, який нам даний не просто для вільного користування, але й для примноження та збереження. Притча про таланти підводить нас до того, що за будь-який дар Господа доведеться дати відповідь. Чи це влада, чи матеріальні блага, або ж звичайна свердловина, що викопана на нашій земельній ділянці.
Немає такого народу, для якого вода була б чимось "нечистим": їй присвячували не один десяток храмів, у честь неї створювались різноманітні культи. Люди вважали, що у ній живуть боги. В епоху атеїстичних гонінь та пропаганд в усіх книгах із природознавства містилась теза про те, що життя пішло з води.
Атеїсти думали, що вони сказали щось нове, те, що було відкрите тільки нещодавно, завдяки сучасним технологіям, але, якщо ми відкриємо книгу Буття, ми помічаємо те, що читає кожен християнин дві тисячі років: «А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води» (Буття 1:2). Цитуючи 2-у бесіду з Шестоднева свт. Василя Великого, слово «ширяв» означає, зігрівав та давав теплоту життя водному середовищу, що готувалось до початку народження життя.
Не тільки Біблія підтверджує важливість води. Усі народності світу надавали великого значення рідині, що дає життєдайну силу для продовження існування: "не плюй в колодязь – доведеться води напитись", "вода знайде собі дорогу", "вода крапля до краплі і камінь довбає", – якби зібрати усі приказки усіх народів про воду, не вистачило б часу, щоб проаналізувати, як кожна з них оспівує те багатство, що нас оточує.
Продовжуючи робити сучасні дослідження, вченим залишається тільки одне – підтверджувати велике значення для кожного живого організму H2O. Окрім наукових тез існує багато вірувань відносно того, що вода має "пам'ять" і здатна вбирати в себе емоційну енергію.
Але для православного християнина не треба так багато інформації; вистачить того, що усі води освятив Спаситель, увійшовши у святу ріку Іордан.
Якщо ми будемо більш уважними до читання Євангелія, то помітимо, що після приходу Спасителя, його місія, розкриваючись у чудесах та знаменах, не просто давала надію на приведення людини до Спасіння, але й відкривала можливість відновити гармонію, що єднала вінець творіння та навколишню природу.
Нам знайомі чудеса, звершені Спасителем, такі як примноження п’яти хлібів та двох рибин, зцілення сліпого, якому Господь зробив «брение», плюнувши на землю, та сказавши умитись у Силоамській купелі, заспокоєння бурі на Галілейскому морі, перетворення води у вино, зцілення кровоточивої – усіх чудес ми не можемо перерахувати та описати. В окремих з них чітко проявляється Господнє бажання не просто дати зцілення людині, але використати при цьому природу, яка завжди оточує нас і, незважаючи на гріхопадіння, продовжує давати нам свої корисні плоди.
Ніхто не може виміряти, яке чудо було найбільшим у земному житті Господа Ісуса Христа. Сказати можна одне, що завдяки Богоявленню, людина отримала шанс стати святою, отримати зцілення гріховної природи, та відновити у своїй душі Божу Благодать, яка була втрачена у пітьмі гріха.
Яке ж значення для нас має Богоявлення? Богоявлень виходить у нас два: перше – Бог явився в плоті, що безумовно є для нас тим великим подарунком, та незбагненною таємницею, якій і нині продовжують дивуватись не тільки люди, але й ангели. Друге – коли уся Пресвята Трійця прийшла на допомогу людині у видимий гріховний світ для того, щоб дати руку допомоги, яку людство чекало не одну тисячу років.
"Початок світу – це вода, початок Євангелія – Іордан". Ці трепетні слова Кирила Єрусалимського у своїй простоті доносять нам велику значимість свята Богоявлення, від цього часу починається нове Євангеліє, нова блага звістка для роду людського. До цієї події велика таємниця Трійці була прихована від людського серця. Старий Завіт тільки легкими натяками привідкривав завісу таємниці і давав надію на те, що з часом вона буде відкрита повністю для людської душі. Тепер кожен, хто приймає Хрещення, стає немовби причасником тієї великої таємниці. Адже, як у воді людина омиває своє тіло від бруду, так і у таїнстві Хрещення омивається душа, яка відновлює свій зв'язок з Творцем, стає на дорогу очищення, та наближення до першопочаткового образу Божого у падшій душі.
Христос приймає смирення для нас, виконує закон, щоб ми бачили те шанування, як добрий приклад послуху та поваги. Приймаючи Хрещення від Іоанна Хрестителя, повторює слова про виконання усілякої правди, тобто усього закону та поваги перед пророками.
І ось стається чудо – дорога до спасіння продовжує і далі відкриватися для кожного з нас: Отець явив себе у голосі, Син стояв у ріці Іордан, Дух у вигляді голуба зійшов на смиренне Слово.
Як і у кожному святі, у Богоявленні теж відкривається повеління та відкриття частинки таємниці спасіння роду людського. Відкриття являють собою слова – «Це Син мій возлюблений»; який відкрився для нас, який чекає нашого покаяння, а повеління говорить нам про те, що «у ньому Моє благовоління» (Мф. 3:17), а пізніше до цього повеління додасться на горі Фавор чіткіша заповідь – «Його слухайте» (Мк. 9:7).
Настає той час, коли ми знову беремо склянки та пляшечки, та біжимо до храму у пошуках не простої води, а святої. Рідко знайдеш таких людей, які не знають, що богоявленська вода є ще одне невеличке чудо, яке свідчить про те, що Бог нас не залишив, не відійшов у сторону, спостерігаючи здалека за своїм творінням. Ні, Він тут, серед нас, бажає, щоб ми Його не забували, щоб ми продовжували очищати своє життя, домівки та душі від усілякого зла. І не тільки за допомогою Великої Агіасми, але, перш за все, за допомогою найбільшого дару, що є у нашому серці – це Любов.
П.С. Пишучи цю статтю, згадав одну жіночку, яка показує мені щороку невеличке чудо, – богоявленська вода, освячена у 1973 році, що зберігається і донині свіжою та придатною до пиття. Так що чудеса Божі набагато ближче, ніж ми вважаємо.
Читайте также
Громила, ставший адептом любви к врагам
Преподобный Силуан Афонский гнул железо, пил водку и одним ударом кулака чуть не убил человека. В конце концов он стал святым.
Полуденный бес – древнее имя апатии и тоски
Печаль без причины – не в новинку для христиан. Аскеты полторы тысячи лет назад дали этому врагу имя и описали все его уловки.
Исцеление от душевной тошноты
Мы иногда путаем поиск евангельской правды с желанием поквитаться с обидчиком. В Нагорной проповеди Христос предлагает человеку глоток живой воды, возвращающий жизнь.
Ловушка лжепатриотизма и духовное мужество в эпоху гонений
Настоящая любовь к Родине начинается с победы над собственными страстями. Взгляд православного клирика на верность Богу, уловки политиков и соблазны карьеры.
Святой с невыносимым характером
Блаженный Иероним Стридонский ругался с друзьями, оскорблял оппонентов и срывался на всех – и этот несносный книжник дал Западу Библию, которую читали тысячу лет.
Если молитва обледенела – это не ваша вина
Когда каноны давно читаются одними губами, а сердце молчит, как камень, – это еще не отпадение от Бога. У этого холода есть древнее имя, и через него проходили даже пламенные молитвенники.