Чию правду насправді захищають рівненські журналісти?

Журналістська робота – складна і енергозатратна, внаслідок чого четверта влада нерідко нехтує пошуком об’єктивних фактів, замінюючи їх емоційними алегоріями, аби лиш утримати свого глядача. Зрозуміло, що в питаннях побутових глядач швидше помітить викривлення інформації, але, на жаль, у релігійній сфері не все так просто. Православне протистояння, що зараз відбувається на Західній Україні, сьогодні стало мало чи не знахідкою для місцевих журналістів – тексти пишуться, сюжети знімаються. А правда, – судіть самі.



Не так давно на місцевому каналі Рівненщини вийшов сюжет про протистояння двох релігійних громад у селі Красносілля Гощанського району.

"Батюшка Московського Патріархату хоче приватизувати церкву" – для того глядача, який хоч колись мав справу з Земельним кодексом України, така теза прозвучить сміховино, адже правове поле нашої держави не передбачає одноосібної приватизації культових споруд.

Як можна зрозуміти, для журналіста і редакції телеканалу закон є абсолютно не авторитетним, а іноді – просто зайвим. Так само, як і для голови Красносільської сільської ради, яка стверджує, що батюшка звернувся до неї із заявою на приватизацію земельної ділянки.

Ось так абсолютно незацікавлена сторона, як відрекомендувала себе сільський голова, розпочала у селі, напевно, знову ж, незацікавлений розподіл – пустивши серед селян чутку, що отець Олександр планує приватизувати храм. Але невже голова сільради, яка є представником влади на місцях, могла не знати про те, що храм не підлягає приватизації?

Те, що мешканцям Красносілля видали за спробу незаконної приватизації храму, насправді було виконанням вимог податкових органів. Ішлося, насправді, про дозвіл на виготовлення документів на право постійного користування земельною ділянкою.

Рейдерська схема спрацювала – і в мирному до цього часу селі почали тероризувати і православних вірян, і настоятеля.

Читайте также