Курс на північ, або Чому Ватикан змінює пріоритети в стосунках із Православним світом
Доволі несподівано, особливо на фоні останніх геополітичних подій, виглядає новина про зустріч Папи Римського і Московського Патріарха на Кубі, що запланована на 12-те лютого. Нічого подібного в стосунках між церковною Москвою і Ватиканом не спостерігалося вже давно, однак очевидно, що цьому є свої причини.
Ще більшої важливості набуває ця зустріч у силу своєї терміновості, адже, як ідеться в повідомленнях інформаційних агентств, відбудеться вона не в підготовлених резиденціях, а в аеропорту. Однозначно, все говорить про те, що поговорити є про що, особливо в контексті останніх дипломатичних перемог РПЦ у Шамбезі.
Перерозподіл упливу в Православному світі. «Друге падіння» Константинополя і «пальма першості» в руках Москви
Для того, аби вказати на причини настільки спонтанної зустрічі Патріарха Кирила з Папою Франциском, потрібно відзначити підсумки Синаксису в Шамбезі, що тривав із 22 по 28 січня 2016 року. Фактично, це зібрання Предстоятелів Помісних Православних Церков було фінішною прямою більш ніж 50-літніх перемовин щодо формату проведення Всеправославного собору, що запланований на 2016-й рік. Попереду – лише сам Собор-2016.
Експерти і аналітики, які відслідковували тему підготовки до Всеправославного собору, свідчили про те, що найгарячіші дебати будуть саме між Предстоятелями Константинопольського та Московського Патріархатів, що дійсно мало місце. Вступна промова Патріарха Кирила, виголошена ним у Шамбезі 22-го січня, чітко розставила акценти. Предстоятель РПЦ дав зрозуміти: якщо Фанар не піде на поступки в принципово важливих питаннях, Собор-2016 просто не відбудеться.
Оскільки проведення Всеправославного собору є надважливим для фанаріотів, останні пішли на значні поступки у важливих для себе питаннях. У Константинопольському Патріархаті визнають, що проведення подібного зібрання без найчисельнішої Помісної Православної Церкви – РПЦ – просто не має сенсу. В зв’язку з цим Патріарх Варфоломій «затягнув пояс» власних амбіцій в інших питаннях, фактично засвідчивши, що остаточне слово в Православному світі лишається за РПЦ.
Вплив РПЦ на церковні процеси в сучасному світі відчувають і в РКЦ. А дипломатична перемога Московського Патріархату на Синаксисі в Шамбезі вкотре переконала Ватикан у тому, що в питаннях православно-католицьких стосунків найперспективніше спиратись саме на РПЦ. Не в останню чергу – через те, що Москва політична відіграє значну роль у сучасних процесах установлення нового світового порядку.
Хід за єзуїтами. Чого добивається Папа Римський від зустрічі з Московським Патріархом?
Єзуїтська манера дій, що притаманна сучасній політиці Ватикану, наводить на роздуми про те, що майбутня зустріч Папи Франциска і Патріарха Кирила однозначно нестиме не просто культурний характер чи обмін люб’язностями. Ватикан чітко налаштований на те, аби взяти свою користь від цієї зустрічі. Якщо все відбудеться успішно, думається, що подібні контакти почастішають.
Варто лише згадати ту принциповість, що виказує Ватикан із питань сучасного загострення в міждержавних стосунках у світі, аби зрозуміти, що від майбутньої зустрічі Римського Понтифіка і Московського Патріарха варто очікувати доволі несподіваний результат. Згадаймо медаль «Ангела миру», даровану Папою Франциском Президенту РФ Володимиру Путіну, неодноразові висловлювання Понтифіка про роль Росії в миротворчих процесах у світі та інші, суперечливі загальносвітовій тенденції звинувачення Росії, висловлювання. Усе вказує на те, що Ватикан хоче стати своєрідним голубом миру.
Між іншим, ураховуючи те, що РКЦ є уособленням західного світу, а РПЦ – східного, доволі несподіваним є те, що Ватикан не протиставляє себе Москві, а навпаки – підіграє. Роль громовідводу, що сьогодні бере на себе Курія, може принести несподівані бали на користь католицизму. Якщо Папі Франциску вдасться примирити Захід із Росією, тоді сама РКЦ буде лише у виграші від подібної ситуації.
Ватикан шукає підходи, і не лише до РПЦ, але і до Кремля. Як сказав Девід Фрост: «Дипломатія – це мистецтво примусити іншого йти вашим шляхом». Здається, що саме ці слова сьогодні є найбільш актуальними. РКЦ виказує всілякі почесті церковній і політичній Росії для того, аби отримати своє. Чи вдасться Ватикану примусити йти своїм шляхом Росію, а зрештою – і весь світ? Час покаже…
Читайте также
Авраамий и пустота: почему в ПЦУ уволили «наместника Лавры»
«Наместник Лавры ПЦУ» начал выстраивать с высшей властью прямые контакты, и моментально был уволен.
Пантеон вместо монастыря: для кого власти «открыли» Дальние пещеры Лавры
Власти торжественно «открыли» Дальние пещеры, которые сами же закрыли три года назад. Возобновляется молитвенная жизнь? Нет, Лавре уготована иная участь.
О критике СПЖ американским автором из СБУ
Сразу в нескольких изданиях Константинопольского Патриархата в США вышла статья с критикой украинской редакции СПЖ. Американская редакция раскрывает , кто стоит за кулисами этого материала.
Зачем Зеленский принял «наместника Лавры ПЦУ»
Удар по Успенскому собору, пантеон героев и угодливая улыбка: как Авраамий Лотыш превратился из «ноунейма» в собеседника первого лица государства.
Как ПЦУ и УГКЦ превращают исполнителей Волыни в героев
Две конфессии, претендующие на особую роль в государстве, героизируют персон, за которыми стоят тысячи жертв среди мирного населения. Как и зачем они это делают?
«Храм всех богов» вместо дома Богородицы: зачем власти пантеон в Лавре
Из Лавры изгнали монахов, провели там концерты и кулинарные шоу, устроили кощунственные манипуляции с мощами. А теперь строят неоязыческий пантеон.