Все що потрібно знати про "УАПЦ"

Протягом 2014-го року приріст громад становив всього лиш 2 одиниці - і в абсолютних показниках, і у відсотковому відношення це один із найнижчих показників у релігійному просторі України.
Чисельність громад па 1.01.2015 - 1185. При цьому кількість культових будівель - 860. Отже, 325 громад (27%) начебто діє без храмових споруд. Насправді це реально неіснуючі громади (в абсолютній більшості). Наприклад, у Києві зареєстровано 31 релігійну організацію УАПЦ. у користуванні яких - 4 приміщення. Тобто, 27 релігійних організацій без споруди.
Реально діють 3 єпархії - Львівська (394 релігійних організацій - 264 споруди), Тернопільська (226 - 207) та Івано-Франківська (152 - 177). Разом у них - 772 релігійні організації (63%) і 648 приміщень для служб (75%). Тобто, ця статистика дозволяє зробити висновок, що три четвертини реальних спільнот УАПЦ зібрано у галицькому регіоні. Крім того, не можна забувати, що кілька десятків релігійних громад, маючи статути УАПЦ, реально належать до інших юрисдикцій, перш за все - УПЦ КП.

Ханукия в Украине: не традиция, а новая публичная реальность

В Украине ханукия исторически не была традицией, но сегодня ее все чаще устанавливают при участии властей

О двойных стандартах и избирательности церковных традиций

Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.

Алогичность любви

Поступки истинной любви не поддаются логике: они следуют сердцу, жертвуют собой и отражают евангельскую сущность Христа.

Справедливость не по ярлыкам

В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.

В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ

Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.

Когда святыню превратили в пепел

Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.