Думки після конференцій

Думки після конференцій...
    Приємно, що в місцях проведення різних конференцій є православні парафії інших Церков. Таким чином, не пропускаєш святкових богослужінь. Для священика це важливо. На Різдво Божої Матері (21 вересня) служив у Кракові, на Воздвиження Чесного Хреста (27 вересня) - у Варшаві, та ще й випало так, що співслужив за Літургією Блаженнішому Митрополиту Савві, Главі Польської Православної Церкви. Вчора, тільки я зайшов у вівтар під час всенощної, взяв благословення в Блаженнішого Савви, а він мені одразу: "Так, о. Міколай! Завтра служиш і говориш проповідь українською мовою!". "Благословіть!", - що тут ще скажеш)?
Сьогодні так і було, говорив проповідь українською в кафедральному соборі св. Марії Магдалини. Звичайно, в присутності Предстоятеля Церкви проповідувати - справа дуже хвилююча, але якось справився). Блаженніший, як тільки я зайшов після проповіді у вівтар, сказав "Дякую!" і благословив просфору. Така традиція кафедрального собору - проповіднику просфору.
    А взагалі, коли заходиш в православний храм закордоном, таке відчуття наче додому приїхав. Церква, якими б автокефальними не були б її частини, є єдиною. Це велика Христова сім'я. Щиро жаль і якось прикро за тих, хто перебувають за межами тієї сім'ї та ще й озлоблюються та наговорюють на неї (сім'ю Христову), і при цьому кажуть, що хочуть ніби увійти до неї. Двері Церкви відкриті, але вони пхаються через вікна, шукають чорний хід, вишуковують тих, хто би зсередини якусь фіранку відкрив би і т. д. Церква - сім'я.
    Хлопці, ну залізете ви через вікно, а далі? Як це сприймуть ті, хто в будинку живе?
Не хотів би писати про це в цьому тексті, але серце священика якось не заспокоюється, поки в нас така ситуація. Щиро бажаю, щоб все налагодилося. Запрошення є, воно дійсне, приходьте! Але, згідно з євангельською притчею, треба одягнути "весільну одежу", інакше є ризик того, що Господар будинку може запитати "друже, а ти як попав сюди без весільної одежі?" А що це за одежа? Церковність, мирний і смиренний дух, відсутність агресії, злоби і т. д. Таких чекаємо, приймаємо, обіймаємо! Більше того, як тільки побачимо таких людей на горизонті, чекати не станемо, побіжимо на зустріч, на шию впадемо, обнімемо, поцілуємо, перстень дамо, одежу нову, баранця (або порося) заколемо і святкувати й радіти будемо!

Справедливость не по ярлыкам

В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.

В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ

Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.

Когда святыню превратили в пепел

Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.

От молитвы к менеджменту: в Лавре – новые «образовательные программы»

Пока в Лавре ищут «сакральное сердце Украины», древняя святыня превращается в площадку экспериментов: теперь здесь предлагают «уникальные» курсы по маркетингу.

Быть собой, когда все сошли с ума: сила совести и веры

Мы живем в мире, где зло называют добром, а ложь — правдой. Те, кто потеряли совесть, пытаются учить нас морали. Но даже когда мир вокруг сводит правду к безумию, важно не предавать Бога, свою совесть и человечность. Потому что истина — не там, где большинство, а там, где правда и Бог.

Рождество без каникул

Школьные каникулы в Ровно завершатся именно на праздник Рождества по Юлианскому календарю. Для многих семей это означает возвращение к учебе вместо совместного празднования важного духовного праздника.