Поки дехто жаліється на те, що їх "несправедливо" звинувачують у захопленнях храмів УПЦ

   Поки дехто жаліється на те, що їх "несправедливо" звинувачують у захопленнях храмів УПЦ, мовляв, переходи з УПЦ в УПЦ КП відбуваються мирно, в селі Угринів на межі виселення перебуває священик УПЦ з дружиною та двома дітьми.
    Вчора до будинку о. Ростислава, який "заднім числом" приватизувала громада УПЦ КП, навідався судовий виконавець, активісти Київського патріархату, їхній настоятель та сільський голова. Мотив їхнього візиту був один - нагадати сім'ї Сапожників про те, що згідно абсурдного рішення Волинського апеляційного суду, отець Ростислав та матушка Наталля зобов'язані виселитись з приміщення.
     Абсурнідсть ситуації полягає в тому, що діти, яких офіційно ніхто не виселяв та проти яких ніхто не позивався, мають право жити в будинку надалі, але от їхні батьки повинні покинути будівлю. Як вам таке? Це в них називається - "мирно".
    Що цікаво, - будинок, з якого виселяють отця Ростислава з матушкою, зовсім не потрібен ані громаді УПЦ КП, ані священику, який цю спільноту очолює. Останній має житло і не планує переселятись в будинок, на який претендує. Крім цього, біля захопленого Хресто-Воздвиженського храму є майже аналогічна за квадратурою та типажем будівля, яка перебуває у віданні нових "господарів".
Що відбувається? УПЦ (в особі священика, його сім'ї та парафіян) з села Угринів хочуть видворити фізично, не надавши жодних альтернатив. І це не зважаючи на той факт, що даний будинок використовується також, як і місце для звершення богослужінь, які систематично відвідують десятки людей, вірних канонічній Церкві.
     Ось вам, шановні, "миролюбність", "терпіння", "любов", "демократія", "справедливість" і купа інших гарних слів, які часто використовують представники УПЦ КП, та нажаль лише вербально. На ділі ситуація має зовсім інший характер. Крім цього, наближаться зима, а в сім'ї Сапожників просто напросто немає альтернативи тому будинку, в якому вони живуть. Виходить, по милості УПЦ КП, їм доведеться жити на вулиці.

Справедливость не по ярлыкам

В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.

В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ

Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.

Когда святыню превратили в пепел

Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.

От молитвы к менеджменту: в Лавре – новые «образовательные программы»

Пока в Лавре ищут «сакральное сердце Украины», древняя святыня превращается в площадку экспериментов: теперь здесь предлагают «уникальные» курсы по маркетингу.

Быть собой, когда все сошли с ума: сила совести и веры

Мы живем в мире, где зло называют добром, а ложь — правдой. Те, кто потеряли совесть, пытаются учить нас морали. Но даже когда мир вокруг сводит правду к безумию, важно не предавать Бога, свою совесть и человечность. Потому что истина — не там, где большинство, а там, где правда и Бог.

Рождество без каникул

Школьные каникулы в Ровно завершатся именно на праздник Рождества по Юлианскому календарю. Для многих семей это означает возвращение к учебе вместо совместного празднования важного духовного праздника.