УАПЦ та наслідки, які вона завдала УПЦ

    За останніх кілька років з УАПЦ пішло двоє представників єпископату (не враховуючи священиків). Один з них (Ігор Ісіченко) утворив альтернативну УАПЦ(О), яка, треба сказати, завдала певної шкоди цілісності цієї структури. Сьогодні ж стало відомо, що відправлений нещодавно в монастир на покаяння Мстислав Гук, який "прославився" п'яним дебошем в одному з клубів Тернополя, також буде заборонений в служінні і позбавлений сану (тобто - мінус 3).
    Що буде далі з УАПЦ? Сподівання на те, що приєднання до своєї організації (забороненого в УПЦ) Віктора Бедя стане ковтком свіжого повітря і призведе до вливання "свіжої крові" в "автокефалію" так і не справдились. Разом з цим збільшується тиск на УАПЦ збоку Київського патріархату. Подальшу долю УАПЦ можна охарактеризувати одним словом - занепад.
   Пригадується, як кілька років тому Блаженніший Митрополит Онуфрій висловив готовність до діалогу з лідерами УАПЦ щодо подолання існуючого розколу, однак тоді цю ініціативу запороли самі "автокефали", взявши в своє число Бедя. Та, не дивлячись на це, думається, що подібний діалог можна було би відновити. Зрозуміло, за умови, що УАПЦ поступиться в принципових для УПЦ питаннях (особливо в питанні священнослужителів, які з тих чи інших причин, не відповідають своєму статусу).
   Результат такого діалогу міг би принести велику користь для обох сторін, оскільки в час коли дехто лише говорить про об'єднання, цю процедуру можна було би реалізувати хоча б в подібному варіанті. Так би мовити - покласти початок. Ясна річ, що УАПЦ після подібної ініціативи може понести ще більші втрати, однак долучившись до УПЦ, покаявшись в тому, що почалось майже 100 років тому, духовенство і прихожани УАПЦ отримали б головне - Божу благодать та єдність з усім світовим Православ'ям! Що ще потрібно?
   Вірю в те, що якщо подібне звернення збоку духовенства та мирян УАПЦ матиме місце, Українська Православна Церква з великою радістю і любов'ю прийме ту частину православних християн, які сьогодні позбавлені повноцінного спілкування з Православним світом. Питання принципове ще і тим, що все повинно закінчитись там, де воно почалось. А як відомо, першим українським розколом була саме УАПЦ.

Справедливость не по ярлыкам

В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.

В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ

Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.

Когда святыню превратили в пепел

Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.

От молитвы к менеджменту: в Лавре – новые «образовательные программы»

Пока в Лавре ищут «сакральное сердце Украины», древняя святыня превращается в площадку экспериментов: теперь здесь предлагают «уникальные» курсы по маркетингу.

Быть собой, когда все сошли с ума: сила совести и веры

Мы живем в мире, где зло называют добром, а ложь — правдой. Те, кто потеряли совесть, пытаются учить нас морали. Но даже когда мир вокруг сводит правду к безумию, важно не предавать Бога, свою совесть и человечность. Потому что истина — не там, где большинство, а там, где правда и Бог.

Рождество без каникул

Школьные каникулы в Ровно завершатся именно на праздник Рождества по Юлианскому календарю. Для многих семей это означает возвращение к учебе вместо совместного празднования важного духовного праздника.