Сила прощення

Сила прощення.
   Буває, сповідаєш людину, яка окрім інших гріхів носить в своєму серці велику образу, чи зло, чи неприязнь, чи гнів на когось зі своїх ближніх. І в той момент, коли під час сповіді така людина прощає своєму ближньому "від всього серця свого", коли прямо говорить на сповіді Богу: "Господи Ісусе Христе, прощаю і не тримаю зла ..." то тоді я, як священик, з великою радістю, полегшенням і повним правом відчуваю готовність вже читати розрішительну молитву, не чекаючи сповіді в інших гріхах. Сповідь звершилася! Людина перемогла саму себе!
   В такий момент після того, як людина від серця когось прощає, в мене буває таке відчуття, що інших гріхів від такої людини вже слухати не так важливо. Мов би всі ті інші гріхи вже якось "оптом" прощаються такій людині, яка спромоглася простити свого ближнього.
   Порушення посту, опущення молитв ранкових чи вечірніх і т. п., вже ніби не є такими важливими. Це все дрібниці перед лицем такої сили як прощення. Бо якщо людина звершила духовний подвиг - простила ближньому, то всі інші гріхи Господь їй прощає згідно зі Своєю обіцянкою.
   Звичайно, прошу зрозуміти мене правильно, - людина повинна сповідати всі гріхи, які пам'ятає, але бувають такі гріхи, подолання яких зі сторони самої людини радикальним чином змінює весь напрямок її духовного життя. І подолання образи, злопам'ятства чи чогось подібного є одним з них. Це як перемога у вирішальній битві. Війна ще деякий час може тривати, але головна битва вже виграна.

Рождество или день программиста: о вере, выборе и ответственности

7 января для многих — не просто дата в календаре, а вопрос веры и личного выбора. Попытка придать этому дню новый смысл заставляет задуматься, без чего человеку действительно трудно жить.

Ханукия в Украине: не традиция, а новая публичная реальность

В Украине ханукия исторически не была традицией, но сегодня ее все чаще устанавливают при участии властей

О двойных стандартах и избирательности церковных традиций

Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.

Алогичность любви

Поступки истинной любви не поддаются логике: они следуют сердцу, жертвуют собой и отражают евангельскую сущность Христа.

Справедливость не по ярлыкам

В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.

В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ

Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.