Сила прощення

  Сила прощення.
   Буває, сповідаєш людину, яка окрім інших гріхів носить в своєму серці велику образу, чи зло, чи неприязнь, чи гнів на когось зі своїх ближніх. І в той момент, коли під час сповіді така людина прощає своєму ближньому "від всього серця свого", коли прямо говорить на сповіді Богу: "Господи Ісусе Христе, прощаю і не тримаю зла ..." то тоді я, як священик, з великою радістю, полегшенням і повним правом відчуваю готовність вже читати розрішительну молитву, не чекаючи сповіді в інших гріхах. Сповідь звершилася! Людина перемогла саму себе!
   В такий момент після того, як людина від серця когось прощає, в мене буває таке відчуття, що інших гріхів від такої людини вже слухати не так важливо. Мов би всі ті інші гріхи вже якось "оптом" прощаються такій людині, яка спромоглася простити свого ближнього.
   Порушення посту, опущення молитв ранкових чи вечірніх і т. п., вже ніби не є такими важливими. Це все дрібниці перед лицем такої сили як прощення. Бо якщо людина звершила духовний подвиг - простила ближньому, то всі інші гріхи Господь їй прощає згідно зі Своєю обіцянкою.
   Звичайно, прошу зрозуміти мене правильно, - людина повинна сповідати всі гріхи, які пам'ятає, але бувають такі гріхи, подолання яких зі сторони самої людини радикальним чином змінює весь напрямок її духовного життя. І подолання образи, злопам'ятства чи чогось подібного є одним з них. Це як перемога у вирішальній битві. Війна ще деякий час може тривати, але головна битва вже виграна.

Читайте также