Що я думаю про "Таємний код віри"

      Оскільки у мене кілька чоловік запитали що я думаю про "Таємний код віри" о. Георгія Коваленко, то я вирішив залишити один запис із відповідями для людей і для історії.
    1.Мене здивувало, що банальні знання часто у фільмі подано так, ніби це великі таємниці, які Церква замовчувала. Наприклад, що 25 грудня - це умовна дата. Кожен священик і кожен грамотний семінарист може розповісти історію свята Різдва Христового, і те що спочатку воно святкувалося разом із Хрещенням Господнім, і що лише потім це святкування розділили. Про те, що у дохристиянські часи на території України були доволі розвинуті культури - про це хіба що зовсім лінивий не знає. Про те що у Софії Київський є солярні знаки нам розповідали на уроках історії у пятому класі ще у часи глухої перебудови.
   2.Ходити публічно до ворожки - це дуже дивний хід. Фактично тепер кожна ворожка буде ще більше наголошувати на своїй легітимності, правильності, і Церква не матиме аргументів на питання: "чому це до них не можна піти, якщо отцю Георгію Коваленко можна?"
   3.Заявляти що благодаті немає в іконах (чи іконостасах) - це доволі дивний риторичний прийом. Так само як вкрай незрозумілим є жест зняття священницьких одеж і хреста - і заради чого - заради того, щоб "піти у світ" і там віднайти ЗНАННЯ, які розповідають або у школі, або у семінарії? У крайньому випадку - в університеті. Принаймні я особисто нічого нового не почув, хіба що про етимологію слова "Почайна" як священної ріки щось не пригадую щоб чув раніше.
   4.Ну і звісно, за 25 років у християнстві будь-яка мисляча людина могла віднайти усі відповіді на усі питання, які ми почули чи ще почуємо у передачах - як у церкві, так і у тій універсальній культурі, до якої справжня Христова Церква відкрита. Навіть критичний аналіз усього "язичницького" в українській культурі можна було легко за 25 років зробити без особливих зусиль - було б бажання. За 25 років не віднайти у церкви, у богословів, у науковців, питань на свої світоглядні питання можна лише у одному випадку - не шукаючи відповідей на свої питання. З яких причин - не мені судити. Але кинути звинувачення церкві і теології, що вони чогось не знають можна лише якщо не вміти слухати і читати. В інтернеті є 28 томів Православної енциклопедії - і це приблизно половина алфавіта. Достатньо заглянути туди і усі питання про непросвічену церкву відпадають. Сумніваюсь, що колись о.Г.Коваленко чи знахарки до яких він звертався напишуть щось подібне.
    5.Нарешті, наприкінці фільму мене дуже здивувала теза про те що саме українська культура є унікальним синтезом християнства та язичництва. Це можна сказати про будь-яку католицьку чи православну країну. Існує безліч країн, де різних залишків язичництва ще більше. Вся європейська цивілізація - це багатошаровий синтез спадщини античності та християнства, і нічого сенсанційного у цьому немає. Це зараз вчать у шостому-сьомому класі.
Який можна зробити висновок? Маю надію, що передача подорослішає, оскільки заявка університетського рівня не передбачає дитячих помилок та школярського хуліганства.
     П.С. Також прошу усіх врахувати лише один момент: завжди на інтернет-порталах, шефом яких був о.Г.Коваленко була рубрика питання до священика, де на такі от питання чи не кожен день відповідали - що, як, навіщо, який смисл - про все - дат святкувань, смислу обрядів до сексу і співвідношення християнства і язичництва. Чи може тоді теж у церкви не було відповідей і це була лише ілюзія, що людям відповідали?
     П.С.2 До речі, про питання передачі - ми християни чи язичники? - до кінця передачі було забуто, і наша християнськість "ректором" Православного "університету" якось ніяк не підтверджена. Все розмазалося, і звелося до легалізації ворожок як великого досягнення і таємного знання нічим не гіршого за православне церковне християнство!
    П.С.3. Оскільки прозвучав аргумент про те що народу подобається, це усе популяризує важливі знання, які телеглядачі не знають, і це краще інших телеперадач, то відповідаю наступне: можна уявити собі священика наприклад УГКЦ, який у ефірі 1+1 буде робити такі і говорити таке? Я особисто не уявляю. Тому що це просто недопустимо і все. Подумайте про це, і зробіть висновки. Повинен бути вищий тон у передачі, і краще ставлення до рідного християнства.

Читайте также

Справедливость не по ярлыкам

В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.

В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ

Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.

Когда святыню превратили в пепел

Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.

От молитвы к менеджменту: в Лавре – новые «образовательные программы»

Пока в Лавре ищут «сакральное сердце Украины», древняя святыня превращается в площадку экспериментов: теперь здесь предлагают «уникальные» курсы по маркетингу.

Быть собой, когда все сошли с ума: сила совести и веры

Мы живем в мире, где зло называют добром, а ложь — правдой. Те, кто потеряли совесть, пытаются учить нас морали. Но даже когда мир вокруг сводит правду к безумию, важно не предавать Бога, свою совесть и человечность. Потому что истина — не там, где большинство, а там, где правда и Бог.

Рождество без каникул

Школьные каникулы в Ровно завершатся именно на праздник Рождества по Юлианскому календарю. Для многих семей это означает возвращение к учебе вместо совместного празднования важного духовного праздника.