Черговий фейк

    Черговий фейк, брехня. В тексті немає конкретних фактів. Сьогодні ми зв'язувалися з керуючим Горлівською єпархією УПЦ митр. Митрофаном, він від нас вперше почув про це. Більше того, нагадаю про його інтерв'ю, яке я репостив в себе на сторінці недавно, в якому владика прямо заявив, що ми не претендуємо на храми інших конфесій. Більше того, в згаданому тексті інтерв'ю владика розповідав про звернення нашого ВЗЦЗ УПЦ до нього з проханням допомагати тим конфесіям, в яких бойовики забирали храми.
    Тому така наша позиція була з самого початку війни, такою вона є, і такою вона є буде. Навіть якщо бойовики будуть пропонувати нам ті приміщення, які вони відібрали в інших конфесій, ми їх брати не будемо.
   P. S. Було б добре, до речі, якби й інші конфесії, на користь яких забирають наші храми хлопці з "Правого сектору", "Чорної сотні " та інших воєнізованих організацій, діяли б таким самим чином. Не було б тоді таких конфліктів.

Ханукия в Украине: не традиция, а новая публичная реальность

В Украине ханукия исторически не была традицией, но сегодня ее все чаще устанавливают при участии властей

О двойных стандартах и избирательности церковных традиций

Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.

Алогичность любви

Поступки истинной любви не поддаются логике: они следуют сердцу, жертвуют собой и отражают евангельскую сущность Христа.

Справедливость не по ярлыкам

В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.

В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ

Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.

Когда святыню превратили в пепел

Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.