Про богослужбову мову в Польській Православній Церкві

Про польську богослужбову мову в Польській Православній Церкві
(До теми попередніх постів)
Мав спілкування минулого року зі священиками з Польської Православної Церкви. Запитав їх про вживання польської мови в богослужінні. Отці сказали, що лише в декількох (на той час близько 4 !?) приходах Польської Церкви, на прохання віруючих, служать польською мовою. На інших - церковно-слов'янською.
«І ми не сказали б, - розповідають священики, - що ті приходи стали якимись особливими, що там багато людей. Звичайні, як і інші. Ці приходи навіть є більш місіонерськими. Бо ми помітили таку особливість, що частина людей – нецерковних або малоцерковних, спочатку приходять туди, щоб молитися польською мовою, потім більш воцерковляються і частина з них переходить на церковно-слов’янську мову як в богослужінні, так і приватній молитві. Переходять на інші - слов'яно-мовні парафії. Не треба забороняти. Хочуть, нехай».
Таким чином, вважаю, що в пастирських цілях, в місіонерських цілях можна служити українською, якщо така потреба в конкретному регіоні є, аби лише люди ходили. Зі свого досвіду бачу, що українська мова в богослужінні й молитві актуальна для тих, хто тільки приходить до Церкви, для малоцерковних людей, і для політично ангажованих людей. Але і їх потрібно вести до Христа, виводити з області ідеологій й давати відчути радість життя з Богом в Церкві.
Україна – різноманітна, і її Церква також. Головне – єдність у Христі, в єдиній Церкві.
І не треба робити українську мову чи автокефалію знаменем боротьби з єдністю Церкви, прапором революції в Церкві. Все можливе, якщо відбувається з миром, в церковному дусі, без політики й агресії.

Справедливость не по ярлыкам

В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.

В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ

Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.

Когда святыню превратили в пепел

Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.

От молитвы к менеджменту: в Лавре – новые «образовательные программы»

Пока в Лавре ищут «сакральное сердце Украины», древняя святыня превращается в площадку экспериментов: теперь здесь предлагают «уникальные» курсы по маркетингу.

Быть собой, когда все сошли с ума: сила совести и веры

Мы живем в мире, где зло называют добром, а ложь — правдой. Те, кто потеряли совесть, пытаются учить нас морали. Но даже когда мир вокруг сводит правду к безумию, важно не предавать Бога, свою совесть и человечность. Потому что истина — не там, где большинство, а там, где правда и Бог.

Рождество без каникул

Школьные каникулы в Ровно завершатся именно на праздник Рождества по Юлианскому календарю. Для многих семей это означает возвращение к учебе вместо совместного празднования важного духовного праздника.