Я точно знаю, що то брехня
Від самого ранку думав, чи публікувати цей текст (нижче), чи ні. Думав, бо не хотів виносити на широкий загал те, про що не хочу говорити. Не хочу тому, що якщо говорити про все начистоту, то прийдеться оперувати фактами, широкого розголосу яких я б не хотів.Однак, зважаючи на той факт, що моя спроба диспуту з Таргонським Денисом все одно є в його стрічці, вирішив, що публікувати треба.
Отже. Є такий собі хлопчина - Денис Таргонський. Його часто називають "найадекватнішим дописувачем МП". Називають ті, хто до нашої Церкви ніякого відношення не ніколи мав, або вже не має. І називають тому, що він весь час нашу Церкву поливає брудом (принаймні, хорошого слова, чи слова на захист Церкви я від нього не бачив).
Так от, він написав чергову статтю, в якій, в черговий раз, вилив бруд на Церкву. Ну добре, то його справа.
Перевіряти всі його слова в тій статті на правдивість я не маю ні часу, ні бажання. Але, про один абзац я точно знаю, що то брехня.
Так, на підтвердження своєї думки про те, що священик в нашій Церкві немає ніяких прав, а все буде так, як скаже владика, він, серед інших прикладів, приводить приклад і з нашої Кам'янець-Подільської єпархії. Причому, Таргонський обрав настільки невдалий приклад для ілюстрації своєї головної тези, що невдаліше й не придумаєш.
Суть його в тому, що до нашого владики прийшли люди з Нестерівців щоб поговорити на рахунок свого настоятеля. Але, як каже Таргонський, владика їх не прийняв і вони через те пішли в розкол.
Я написав Таргонському, що це брехня. На жаль, Таргонський мене забанив (по-православному))), і тому, я не можу зараз точно процитувати всю нашу переписку і цитуватиму по пам'яті. Так от, я йому написав, що це брехня. Він запитав, що саме в його словах є брехнею. Я сказав, що цілих два пункти: а) що владика їх не прийняв і взагалі їх виштовхали; б) що саме через це вони пішли в розкол.
До нашого владики, доступитися легше, ніж до будь-якого священика єпархії. Він приймає КОЖНОГО дня (крім свят) і ВСІХ підряд без виключення. Він кожного вислуховує і ще жодного разу нікого не виштовхав.
Тому, слова Таргонського є просто брехливими.
Крім того, ті, хто знає ситуацію з колишнім священиком нашої єпархії Петром Бабієм, той розуміє, наскільки погано Таргонський володіє фактами, щоб стверджувати, що люди пішли в розкол через те, що владика їх не прийняв. Я, звичайно, на все Денису сказав. А крім того, звинуватив його у брехні. Він почав писати, що все сказане мало місце. Я йому порадив краще розібратися в ситуації.
І тут почалося найцікавіше. Таргонський попросив мене зацитувати його брехню. Я відповів, що я радий, що він визнав, що то брехня, і що вона його.
Мені здавалося, що мої слова про "історію Таргонського" (про те, що їх ніхто не виганяв і не через це вони пішли в розкол) настільки очевидні, що додатково цитувати його просто смішно. Адже, перед цим ми добрих півгодини сперечалися про те, чи то правда, чи то - брехня. Він розумів преркасно про який саме уривок з його тексту йдеться.
Однак, я помилився на рахунок адекватності Таргонського, тому що саме на своїх постійних проханнях про цитацію він побудував всю нашу подальшу дискусію, і власне, за мій ігнор цих прохань мене й забанив.
Ну що ж, процитую тут: "Схожа ситуація рік тому трапилася з парафією с. Нестерівці Кам’янець-Подільської єпархії. Парафіяни приїхали до архієрея просити за свого священика. Високопреосвященний грубо їх виштовхнув з кабінету, як холопів, які просять милостиню. Скінчилось все тим, що ця громада разом із священиком перейшла в УПЦ КП. Наші церковні ЗМІ здебільшого висвітлюють такі ситуації як «захоплення храмів розкольниками та націоналістами»."
Ще раз повторюю, що ті, хто знає нашого владику, з цих слів Таргонського будуть в кращому випадку сміятися. Наш владика ГРУБО ВИШТОВХАВ? Хіба, це не брехня?
Потім, Таргонський почав казати, що владика "не любить" Бабія тому й заборонив його в служінні. ОДнак, Бабій прослужив у селі 23 роки. Наш владика на кафедрі вже 20 років. Виходить, 20 років "любив", а потім "розлюбив". Хіба це не брєд?
В якості доказу Таргонський привів відео-сюжет, в якому люди розказують про те, який Бабій хороший священик. І в тому сюжеті звучить фраза "люди КІЛЬКА разів ходили до митрополита Феодора, однак, той відповів, що рішення свого не змінить". Значить, вони ходили, їх приймали і з ними говорили, а не штовхали в шию.
Одним словом, друзі, хто має таку можливість, покажіть цей мій пост Таргонському. Я ще раз кажу - він бреше.
Читайте также
Алогичность любви
Поступки истинной любви не поддаются логике: они следуют сердцу, жертвуют собой и отражают евангельскую сущность Христа.
Справедливость не по ярлыкам
В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.
В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ
Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.
Когда святыню превратили в пепел
Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.
От молитвы к менеджменту: в Лавре – новые «образовательные программы»
Пока в Лавре ищут «сакральное сердце Украины», древняя святыня превращается в площадку экспериментов: теперь здесь предлагают «уникальные» курсы по маркетингу.
Быть собой, когда все сошли с ума: сила совести и веры
Мы живем в мире, где зло называют добром, а ложь — правдой. Те, кто потеряли совесть, пытаются учить нас морали. Но даже когда мир вокруг сводит правду к безумию, важно не предавать Бога, свою совесть и человечность. Потому что истина — не там, где большинство, а там, где правда и Бог.