Хто більше любить Україну

    Нині політики і Церкви активно змагаються між собою, хто більше любить Україну. В більшості випадків ці змагання проходять на рівні взаємних образ, погроз і словоблуддя.
     В мене є друг, який служить в одному великому районному центрі на Галичині. Якось до нього в церкву зайшов полум'яний українець, який нині проживає в Америці, і почав звинувачувати в непатріотичності, бо о. П. молиться за Московського Патріарха, а значить - служить не народу України, а москалям. Отець П. відповів, що це не правда, бо на відміну від палкого патріота, який працює в Америці, він служить в Україні. Апонент зразу притих і в нього зник запал звинувачення в непатріотичності.
     І дійсно, отець П. побудував недалеко від центру міста кам'яний двохповерховий храм з чудовим різним мармуровим іконостасом, який став великою прекрасою міста і який буде стояти в Україні віки. Навіть Івано-Франківський греко-католицький архієпископ на зборах уніатського духовенства хвалив о. П., ставив в приклад іншим і казав: "Дивіться, як православні християни люблять Бога, бо який чудовий храм вони побудували!" Так само у всіх трьох Лаврах – Києво-Печерській, Почаєвській і Святогірській, всі храми і будівлі відреставровані і все зроблено наскільки ідеально і з такою великою любов'ю, що хіба сама черства людина може запідозрити когось в непатріотичності.
    Це добре, коли політики і Церкви змагаються, хто більше любить Україну, але головним критерієм при визначенні переможця має бути не голе словесне вітійство, не взаємні образи і звинувачення, не лукава імітація молитви і праці, а конкретні добрі справи. Віра без добрих справ мертва, - вчить всіх нас святий апостол Яків (2:20).

Справедливость не по ярлыкам

В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.

В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ

Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.

Когда святыню превратили в пепел

Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.

От молитвы к менеджменту: в Лавре – новые «образовательные программы»

Пока в Лавре ищут «сакральное сердце Украины», древняя святыня превращается в площадку экспериментов: теперь здесь предлагают «уникальные» курсы по маркетингу.

Быть собой, когда все сошли с ума: сила совести и веры

Мы живем в мире, где зло называют добром, а ложь — правдой. Те, кто потеряли совесть, пытаются учить нас морали. Но даже когда мир вокруг сводит правду к безумию, важно не предавать Бога, свою совесть и человечность. Потому что истина — не там, где большинство, а там, где правда и Бог.

Рождество без каникул

Школьные каникулы в Ровно завершатся именно на праздник Рождества по Юлианскому календарю. Для многих семей это означает возвращение к учебе вместо совместного празднования важного духовного праздника.