«Про перспективи розвитку конфесійної ситуації в Рейхскомісаріаті «Україна»
В ній зазначалося, що «послаблення Православної церкви московського напрямку було початковим пунктом і керівною ідеєю міністерства», а «використання всіх сил на сході в боротьбі проти більшовизму потребує використання Православної церкви для створення позитивного враження у віруючого населення».
Автор записки проаналізував основні течії у православному середовищі, розкритикувавши Автокефальну православну церкву. На чолі лояльної щодо німців церкви, на думку Розенфельдера, єпископи-автокефали були непридатними. У якості бажаної кандидатури пропонувався архієпископ Холмський і Підляшський Іларіон (Іван Огієнко) - «освічений європеєць німецької орієнтації», що має «бездоганне германофільське минуле, честолюбний, але прямолінійний і вольовий характер», здатний «відносно благополучно провести Православну церкву в Україні через відокремлення від Московського патріархату», забезпечивши «гарантію того, що генеральну лінію буде дотримано».
Вважаю, що даний документ є настільки вагомим для історії України, що Президент не повинен з нагоди його ювілею обмежуватися зібранням голів фракцій і виголошенням теологічних промов. Потрібно, як мінімум, випустити ювілейну монету і влаштувати урочисте погашення поштової марки.
Чи я помиляюся? Петро Олексійович вчора збирав голів фракцій з іншого приводу?
Читайте также

Кто спасется?
Храм воспринимался, как святыня, если находился у хуту, и становился «обителью скверны», если там укрывались тутси. Разрушение церквей, где укрывались беженцы, воспринималось как уничтожение Содома и Гоморры.
Про провокацію проти Митрополита Онуфрія у Хмельницькому
Молоді люди, замість проявити себе у захисті своєї землі на передовій (де несуть службу і гинуть віряни УПЦ), обливають хрест — святиню християнського світу — свинячою кров’ю.
В одну мить ми стаємо "московськими попами". "агентами кремля", "ворогами"
Знаходиться сто "законних" приводів засудити, вислати в московію, вигнати з рідної землі, з рідного храму...
Про вишиванку — без пафосу, але з любов’ю
Я люблю вишиванку. Не тому, що так треба. Не заради фото у стрічці. А тому що вона — частина мого життя, мого роду, мого серця.