Театр абсурду
Ось така новина з'явилась на фб-сторінці "Тернопільської єпархії УПЦ КП": "У неділю, 22 квітня, на Театральному майдані в Тернополі відбувся молебень утворення єдиної помісної Української Церкви. Духовенство місцевих єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату і Української Автокефальної Православної Церкви разом з очільниками області та міста і мирянами помолилося за Україну та за єдність української Церкви". https://www.facebook.com/pg/TeUPCKP/photos/?tab=album&album_id=1629195453795192
Тут є досить красномовними як мінімум три моменти.
По-перше, "молитва" відбувалася під стінами Тернопільського театру. Той факт, що вся ця ідея з ЄПЦ вже давно перетворилася на театр, вже нікого не дивує. Єдине питання, яке виникло у мене, чому їх не пустили всередину? Можливо тому, що справжні актори не захотіли віддати сцену. На що нам, простим громадянам країни, варто розраховувати? На те, що скоро в Києві відбудеться подібна молитва, правда, вже під стінами цирку (на арену їх не пустять клоуни).
По-друге, як я розумію, на іншій світлині зафіксована реальна кількість всіх тернопільчан, які не тільки хочуть, щоб в Україні була ЄПЦ, але й будуть "молитися" там. Чоловік 150, або, менше 0,1 % від загальної кількості населення міста. Приблизно, така ж кількість, я переконаний в цьому, як і по країні в цілому. Для "Центру Разумкова" вже готове дослідження.
Ну, і третє (тамуйте подих) - зверніть увагу на символічний плакат за спинами тих, хто очолив цю "молитву". Бачите? "За двома зайцями"! Фабула фільму (і вистави), нагадаю, така: Легковажний цирульник (перукар), Свирид Голохвостий, вирішує вигідним шлюбом виправити своє матеріальне становище. Сподіваючись на свою привабливу зовнішність і «вченість», Голохвостий починає залицятися одразу до двох дівчат, але народ знає: за двома зайцями побіжиш, жодного не спіймаєш".
Так що, наши борці за ЄПЦ, самі того не бажаючи, чітко розкрили всі свої задуми. По Фрейду.
І да, такі вони розумні, що аж страшно))))
Читайте также
Рождество или день программиста: о вере, выборе и ответственности
7 января для многих — не просто дата в календаре, а вопрос веры и личного выбора. Попытка придать этому дню новый смысл заставляет задуматься, без чего человеку действительно трудно жить.
Ханукия в Украине: не традиция, а новая публичная реальность
В Украине ханукия исторически не была традицией, но сегодня ее все чаще устанавливают при участии властей
О двойных стандартах и избирательности церковных традиций
Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.
Алогичность любви
Поступки истинной любви не поддаются логике: они следуют сердцу, жертвуют собой и отражают евангельскую сущность Христа.
Справедливость не по ярлыкам
В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.
В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ
Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.