В покаянні спасіння, братики, в покаянні!
Церква засуджує святкування Купала, яке призводить до ідолопоклонства
Друзі, я один, хто не розуміє, що відбувається??? На годиннику 23:35, смт Мізоч, з парку лунає музика, закінчується святкування, п’яні воплі лунають з бару, який неподалік, та і не тільки з бару, гуде вся центральна вулиця. В селищі святкують Купалу.
Як би то і все добре, свято та й годі, народні гуляння, нічого поганого, рятуємо народні звичаї.
Гуляння, гуляння, ну і що, що в православних піст (про Православ’я згадуєм тільки в гризні за Томос, а ще щоб пообзивати попів УПЦ москалями, вони ж не патріоти), що Церква засуджує святкування Купала, яке призводить до ідолопоклонства, до гріха, і як наслідок – втрата надії на спасіння.
Оголошено жалобу губернатором, ну і що, пройшло декілька днів, вже загиблих на полігоні, напевно, похоронили. В країні війна, ну і що, вона далеко, це ж тільки гуляння на Купалу, народний звичай. Але хто її відчув (війну), окрім батьків та рідних двох односельців, які загинули, та тих, хто воював і, повернувшись, вже стали забуті.
Шкода, що ми прийняли язичницькі звичаї і цим зрадили матір Церкву. Шкода, що ми звикли до війни і цим зрадили батьківщину. Шкода, що ми звикли, що щодня хтось гине на війні, і цим зрадили Героїв. Шкода, друзі, але ми вже зрадили самих себе.
Не спасе нас ні вишиванка, ні вигідний патріотизм, ні заборона огляду ЧМ по футболу, ні заборона шансону і ще багато пустих ні... не спасе Україну. Не там зрада.
В ПОКАЯННІ спасіння, братики, в ПОКАЯННІ!!!
П.С. Звичайно, не будую свою позицію проти народних гулянь, вміння веселитися, вміння підтримувати народні звичаї, організаторських здібностей, та для усього свій час, час розкидати каміння та час його збирати...
Читайте также
Справедливость не по ярлыкам
В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.
В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ
Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.
Когда святыню превратили в пепел
Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.
От молитвы к менеджменту: в Лавре – новые «образовательные программы»
Пока в Лавре ищут «сакральное сердце Украины», древняя святыня превращается в площадку экспериментов: теперь здесь предлагают «уникальные» курсы по маркетингу.
Быть собой, когда все сошли с ума: сила совести и веры
Мы живем в мире, где зло называют добром, а ложь — правдой. Те, кто потеряли совесть, пытаются учить нас морали. Но даже когда мир вокруг сводит правду к безумию, важно не предавать Бога, свою совесть и человечность. Потому что истина — не там, где большинство, а там, где правда и Бог.
Рождество без каникул
Школьные каникулы в Ровно завершатся именно на праздник Рождества по Юлианскому календарю. Для многих семей это означает возвращение к учебе вместо совместного празднования важного духовного праздника.