ПЦвУ і канонічні колізії

Главы УПЦ КП и УАПЦ

За останні три місяці всім нам довелось «перетравити» дуже багато інформації щодо церковної ситуації в Україні. Судячи з намірів, АПУ та ПЦуТ зроблять все, аби скликати об'єднавчий собор на 15 грудня. Те, що цей собор буде черговою спробою об'єднання УПЦ КП і УАПЦ - очевидно. В контексті цього факту залишаються відкритими багато питань канонічного порядку. На одне з них я би хотів звернути увагу.

Лідери Православної Церкви у Туреччині, у кожному коментарі/меседжі/листі/повідомленні, розповідають про те, що все, організоване ними в Україні дійство, відбувається виключно в межах канонів Православної Церкви. Що ж... у зв'язку з майбутнім об'єднавчим собором з'являється наступна канонічна задачка.

Є дві конфесії - УПЦ КП і УАПЦ. Кожна з них має дублюючі кафедри з представниками на місцях. Наприклад, є Волинська, Володимир-Волинська і Рівненська єпархії УПЦ КП, очолювані трьома різними особами. Є також Рівненсько-Волинська єпархія УАПЦ з центрами у Рівному і Луцьку, яку очолює одна людина. Перших три єпархії (УПЦ КП) налічують від 150 парафій у кожній. Єпархія УАПЦ має заледве 40 парафій (юридично зареєстрованих, а не фактично існуючих).

Отже, питання - як, у подібній ситуації, буде відбуватись територіально-адміністративний поділ? Ось, який погляд в УПЦ КП на цю ситуацію: «Не бачимо ми ніякої перешкоди до єднання церковного і в тому, що зараз ієрархи Київського Патріархату та ієрархи інших православних юрисдикцій вживають одні й ті самі титули та діють на одній адміністративній території. Справді, за канонічними правилами в одному місті повинен бути лише один єпископ. Метою цього є уникнення подвійного підпорядкування релігійних громад та кліриків, які повинні мати лише одного правлячого архієрея».

Ключова фраза у цій тезі «за канонічними правилами в одному місті повинен бути лише один єпископ». І дійсно. Це логічно з будь-якої точки зору: канонічно-правової, територіально-адміністративної, тощо. Тобто, в одному місті не буває двох мерів, в одній області - двох губернаторів, а в одній країні - двох президентів. Інакше, рано чи пізно, наявність подібної ситуації неминуче призведе до протистояння, вже не говорячи про те, що поділ так чи інакше існуватиме за принципом «Павлові/Кифові/Аполлосові». Так само й у церковній ситуації. Наприклад, в УПЦ чи УГКЦ немає двох єпископів, які очолюють одну і ту ж кафедру.

Так за яким же принципом очільники ПЦуТ пропонують реалізувати адміністративно-територіальний поділ майбутньої ПЦвУ? З канонічної і логічної точки зору, залишати єпископів двох конфесій на одній кафедрі просто неможливо. Особисто в мене є лише декілька варіантів. Перший - більша єпархія проковтне меншу, а єпископа останньої роблять вікарним. таким чином, майже в усіх областях України в програші буде УАПЦ. Другий - після створення ПЦвУ, створюється цілковито новий адміністративно-територіальний поділ, відповідно до якого парафії діляться приблизно порівну між єпископами. На це навряд чи підуть в УПЦ КП.

Як би там не було, так я є - однозначно не залишиться. А питання доволі серйозне і болюче. І воно, як не дивно може стати одним з найконфліктніших, в разі якщо об'єднавчий собор таки відбудеться.

Справедливость не по ярлыкам

В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.

В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ

Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.

Когда святыню превратили в пепел

Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.

От молитвы к менеджменту: в Лавре – новые «образовательные программы»

Пока в Лавре ищут «сакральное сердце Украины», древняя святыня превращается в площадку экспериментов: теперь здесь предлагают «уникальные» курсы по маркетингу.

Быть собой, когда все сошли с ума: сила совести и веры

Мы живем в мире, где зло называют добром, а ложь — правдой. Те, кто потеряли совесть, пытаются учить нас морали. Но даже когда мир вокруг сводит правду к безумию, важно не предавать Бога, свою совесть и человечность. Потому что истина — не там, где большинство, а там, где правда и Бог.

Рождество без каникул

Школьные каникулы в Ровно завершатся именно на праздник Рождества по Юлианскому календарю. Для многих семей это означает возвращение к учебе вместо совместного празднования важного духовного праздника.