Чому присутні у храмі представники УПЦ КП у служінні участі не брали?

Экзархи Константинопольского патриархата провели первую архиерейскую литургию в Андреевской церкви

Відправа у Андріївському завершилась. Судячи з фото і відео, - народу було дійсно небагато. І справді, більішсть присутніх складали журналісти та чиновники. Співслужили екзарху (це був єпископ Едмонтський Іларіон), як вже стало відомо, клірики УПЦ: протоієрей Богдан Гулямов (Настоятель у Храмі всіх Святих в Київській землі посіявших в с. Романків Київської області) та священик Олексій Мацюра, який є кліриком Преображенського храму у Києві (Теремки).

Особисто для мене незрозумілим залишився той факт, що присутні у храмі представники УПЦ КП, а їх було чітко і добре видно, у служінні участі не брали. Це якось не вкладається в контекст рішень ПЦуТ щодо зняття анафеми з Філарета та визнання хіротоній, звершених ним у патріаршому куколі. Чому? Не було дозволу? Я думаю, якби питання про визнання хіротоній духовенства УПЦ КП було вирішено остаточно, то когось би таки запросили до співслужіння. Так би мовити - для засвідчення факту канонічності та єдності. А так, виходить, що питання вирішене не до кінця. Цікаво, чи будуть з цього приводу якісь меседжі на сьогоднішньому соборі УПЦ КП.

Сама відправа звершувалась трьома мовами. Переважно лунали церковно-слов'янська і грецька. Була й українська. Цікаво, що з-поміж присутніх журналістів та чиновників на даний факт ніхто не обурився... принаймні - відкрито. Тобто, якщо церковно-слов'янською служать представники патріарха Варфоломія, то вона не така вже й «російська» виходить, як про це люблять підкреслювати вище згадані, дискредитуючи УПЦ. Виходить, її навіть можна зрозуміти

Наприкінці з'явився митропополит Олександр (Драбинко). Хочу підкреслити - він чомусь у службі участі не брав. Митрополит Гальський Емануїл також святого апостола Андрія вирішив вшановувати не беручи участі у відправі.

Коротше кажучи - особисто в мене дуже суперечливі враження від побаченого. І, насправді, мені зовсім не смішно. З побаченого і з того, що говорилось і відбувалось раніше, виходить, що врачувати розкол, як про це говорилось раніше, ніхто і не мав на меті насправді. Прикро, що цього разу джерелом такого соблазну стали представники однієї з Помісних Церков. Сподіваюсь, що все, що відбувається, буде максимально донесено до представників Світового Православ'я, аби з ситуації було зроблено правильні висновки.

Ханукия в Украине: не традиция, а новая публичная реальность

В Украине ханукия исторически не была традицией, но сегодня ее все чаще устанавливают при участии властей

О двойных стандартах и избирательности церковных традиций

Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.

Алогичность любви

Поступки истинной любви не поддаются логике: они следуют сердцу, жертвуют собой и отражают евангельскую сущность Христа.

Справедливость не по ярлыкам

В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.

В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ

Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.

Когда святыню превратили в пепел

Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.