Томос і канонічна казуїстика

Патриарх Варфоломей подписывает Томос для ПЦУ

Розговілись? Поїхали далі. По можливості хотів би розібратись в деяких питаннях стосовно виданого патріархом Варфоломієм 5-6 січня томосу для новоствореної ПЦУ. Справа в тому, що ситуація, яка мала би стосуватись виключно України, перетворилась у проблему загальноправославного масштабу. Отже, казус №1.

В тексті томосу сказано наступне: «...цим підписаним Патріаршим і Синодальним Томосом ми визнаємо та проголошуємо встановлену в межах території України Автокефальну Церкву нашою духовною донькою та закликаємо всі світовi Православнi Церкви визнавати її як сестру та згадувати під іменем "Святіша Церква України", як таку, що має своєю кафедрою історичне місто Київ, не може ставити єпископів чи засновувати парафiї за межами держави; вже існуючі відтепер підкоряються, згідно з порядком, Вселенському Престолу».

Навмисно залишу поза увагою сам факт заборони утворення парафій закордоном, бо це - тема окремого допису. Зверну увагу читачів на дещо інше. «Вже існуючі відтепер (парафії УПЦ КП та УАПЦ за кордоном) підкоряються, згідно з порядком, Вселенському Престолу». Питання - згідно з яким таким порядком? Наскільки я знайомий з канонічним правом Православної Церкви, кожна Помісна Православна Церква має ті чи інші канонічні території, межі яких такі ж суверенні і недоторкані, як і межі світських держав. Однак, К-пльский патріархат вводить якийсь NOVUS ORDO SECLORUM, відповідно до чого виходить наступна ситуація.

УПЦ КП, протягом останнх років, доволі розширила свій закордонниий вплив, заснувавши 2 екзархати та поширивши їхню діяльність у ряді країн. Серед таких: Російський екзархат (3 парафії) та Європейський екзархат (44 парафії). До Російського екзархату входить 3 парафії, які знаходяться у Російській Федерації, а у Європейському екзархаті, крім іншого, є по парафії у Чехії, Словенії та Греції. Згідно томосу виходить, що К-пльський патріархат забрав ці парафії під свій контроль.

Тільки от, яка незручна ситуація виходить... Парафії Російського екзархату УПЦ КП знаходяться на канонічній території Руської Православної Церкви (якого, між іншим, предстоятель ПЦУ вчора пом'янув за відправою). Туди ж ми відправляємо 1 парафію у Молдові (на території цієї держави діє Православна Церква Молдови у єдності з РПЦ). Серед згаданих вище парафій Європейського екзархату УПЦ КП, у підпорядкування Фанару відходять ще й 3 парафії, які знаходяться на канонічних територіях Церкви Чеських Земель і Словаччини (та, що у Чехії), Еладської Православної Церкви (та, що у Греції) та Сербської Православної Церкви (та, що у Словенії).

Так що ж це виходить? К-пльський патріархат, вручивши томос ПЦУ, ще й втрутився у канонічні території 4-х Помісних Православних Церков? Ну... так і виходить. Що ж, канонічненько. Думаю, що представникам інших Помісних Церков варто замислитись над такими канонічними реверансами. А вище згадані Помісні Церкви можна привітати з несподіваною появою на їхніх канонічних територіях парафій К-пльського патріархату. Мовчіть і далі. Фанар вже йде до вас.

Читайте также

Рождество или день программиста: о вере, выборе и ответственности

7 января для многих — не просто дата в календаре, а вопрос веры и личного выбора. Попытка придать этому дню новый смысл заставляет задуматься, без чего человеку действительно трудно жить.

Ханукия в Украине: не традиция, а новая публичная реальность

В Украине ханукия исторически не была традицией, но сегодня ее все чаще устанавливают при участии властей

О двойных стандартах и избирательности церковных традиций

Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.

Алогичность любви

Поступки истинной любви не поддаются логике: они следуют сердцу, жертвуют собой и отражают евангельскую сущность Христа.

Справедливость не по ярлыкам

В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.

В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ

Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.