Законом № 4128 фактично ліквідовується свобода віросповідання

Депутаты приняли закон № 4128 со второго раза
Знаєте, друзі, це – прогрес. Цим законом, фактично ліквідовується таке поняття, як свобода віросповідання. Ну як, ліквідовується, вона діє тільки для «правильної», політичної «Церкви».
Тепер долю храму буде вирішувати не місцева православна община, яка будувала та доглядала Церкву, звершуючи та відвідуючи у ній Богослужіння. А молоді люди, які одягнувши маски, приїдуть до будь-якого храму та вкажуть, як там правильно молитись та кому храм має належати. При цьому тероризуючи тих громадян України, які не згодні з такою лінією ПАРТІЇ.
Також, долю храмів будуть вирішувати Районні, Міські та Селищні ради, хоча вони не мають права цього робити, бо Церква від держави відокремлена (смішно, правда?), але там, ще досить багато людей, які пам’ятають часи радянського періоду та не проти повторити «подвиги» своїх дідусів та бабусь. Тільки тоді храми перетворювали у кінотеатри та клуби, де активно велась пропаганда атеїзму, тепер же, будуть перетворювати у храми славлення та поклоніння сучасним можновладцям і «вождям».
Ось така вона, демократія та Європа. А тим, хто радіє та плескає в долоні, хотілось би зауважити, що сьогодні їм заважає Українська Православна Церква, а завтра їм буде заважати те, що в українців дуже багато землі, квартир та будинків. І це питання потрібно буде вирішити, може й за допомогою тих же молодих людей в масках. Апетит, як кажуть, приходить під час їжі.
Стає все більше зрозумілим те, що їм не треба Бога, вони у Нього не вірять. Просто потрібно по перше, ліквідувати у людях надію на Бога, по друге, замінити віру Христову на пропагандиську підробку з зовнішніми елементами християнства, та активно вести свою діяльність, відвертаючи народ від реальних проблем.
Таке можуть вигадати тільки ті, які не вірять ні в Бога, ні в останній Страшний Суд… Прости їм, Боже, бо не відають, що творять...
Читайте также
Кто спасется?
Храм воспринимался, как святыня, если находился у хуту, и становился «обителью скверны», если там укрывались тутси. Разрушение церквей, где укрывались беженцы, воспринималось как уничтожение Содома и Гоморры.
Про провокацію проти Митрополита Онуфрія у Хмельницькому
Молоді люди, замість проявити себе у захисті своєї землі на передовій (де несуть службу і гинуть віряни УПЦ), обливають хрест — святиню християнського світу — свинячою кров’ю.
В одну мить ми стаємо "московськими попами". "агентами кремля", "ворогами"
Знаходиться сто "законних" приводів засудити, вислати в московію, вигнати з рідної землі, з рідного храму...
Про вишиванку — без пафосу, але з любов’ю
Я люблю вишиванку. Не тому, що так треба. Не заради фото у стрічці. А тому що вона — частина мого життя, мого роду, мого серця.