Як насправді відбуваються «церковні зміни» в с. Нова Мощаниця

Служба в с. Нова Мощаниця

Служба в с. Нова Мощаниця

Нещодавно на одному із Здолбунівських сайтів була написана текст-подяка вчителям Здолбунівщини, що вони є рушійною силою церковних змін. Як безпосередній учасник і свідок цих змін хочу розповісти, як усе відбувається насправді, на прикладі с. Нова Мощаниця де я, з своїм чоловіком-священиком, вірою і правдою служимо Богу і людям вже 23 роки.

Коли під час, так званого добровільного переходу в ПЦУ, двадцять здорових чоловіків (серед них були і вчителі) викидали силою з церкви стареньких жіночок, своїх же мам, бабусь, родичів, сусідів, односельчан, які все своє життя, кожної недільки, ходили до цього храму і молились за них же. А шановні вчителі їм розповідають, що ви неправильно молились все життя, тепер потрібно по іншому. Ви темні і «неграмотні» і нічого не розумієте. То скажіть мені, як від таких темних батьків народились такі розумні діти! Як ці ж вчителі всім розповідають, що все було мирно і добровільно, а пізніше по телебаченню обманюють, що них нападали сто «тітушок», а вони тільки захищались.

Коли наша громада облаштувала тимчасову церкву у церковному будинку і стала там проводити богослужіння, людей, які йшли молитись ображали, обзивали, залякували. Дійшло до того, що не можна спокійно зайти на сільське кладовище, щоб провідати своїх померлих родичів і прибрати могили. Вже на протязі місяця нам не дають і тут молитись, вимагають від священика вибратись негайно.

14 квітня вся новостворена громада, більшість серед них були вчителі, прийшли на подвір’я вже з погрозами, якщо не виберетесь - все потрощимо, поламаємо, не завадить нам навіть поліція, яка була присутня. Колишній фельдшер місцевого ФАПу, Куцеля Л.І., людина, яка давала клятву ні в якому випадку не завдавати шкоди здоров’ю людей, сказав батюшці: ми вас будем доти лякати по ночах, щоб ви не могли спати, допоки вас не заберуть в «дурку». (Це дослівно).

Еліта нашого села - вчителі, на чолі з головою парафіяльної ради, теж вчителькою Марчук О. В., та Артюховим Ю.В. сказали: «Батюшка не використовуйте людей – відступіться!». Відступіться, так просто, зрадьте тих людей, своїх прихожан, які не зважаючи на погрози йдуть на кожне богослужіння і з сльозами на очах просять: «Батюшечка, тільки не йдіть, батюшечка, хоч ви нас не залишайте!» От батюшка і терпить, і просить Бога і Матір Божу дати йому сили й терпіння нести свій хрест. Дуже шкода, що у нашій вільній, демократичній, правовій державі може бути така ситуація, що сім’ю, яка прожила і була прописана в будинку 20 років, можуть просто викинути на вулицю без суду тільки тому, що вона не того «патріархату». А люди, щоб відстояти своє право на віру, на молитву мусять цілодобово чергувати біля церковного будинку.

Шановні вчителі, я хочу вас запитати: а що ви можете навчити наших дітей своїм прикладом? Як ображати, залякувати, принижувати, обманювати людей, не поважати і гонити старших, наплювати на закони? Я хочу звернутися до всіх жителів села Нова Мощаниця: дорогі односельчани, перестаньте ворогувати, згадайте, ви ж воюєте з Церквою, а Церква – це добро, милосердя і Бог вчить нас любові до ближнього, навіть до ворога. А ще хочу подякувати всім тим людям (їх приблизно 120), які не зважаючи ні на що, залишаються вірними своїй вірі, своїй церкві. Терпіння всім нам та хай береже вас Бог. м. Наталія.

Читайте также

Кто спасется?

Храм воспринимался, как святыня, если находился у хуту, и становился «обителью скверны», если там укрывались тутси. Разрушение церквей, где укрывались беженцы, воспринималось как уничтожение Содома и Гоморры.

Про провокацію проти Митрополита Онуфрія у Хмельницькому

Молоді люди, замість проявити себе у захисті своєї землі на передовій (де несуть службу і гинуть віряни УПЦ), обливають хрест — святиню християнського світу — свинячою кров’ю.

Боль как дар Божий

Совершенно непривычный взгляд на боль попался у доктора Пола Бренда.

В одну мить ми стаємо "московськими попами". "агентами кремля", "ворогами"

Знаходиться сто "законних" приводів засудити, вислати в московію, вигнати з рідної землі, з рідного храму...

Про вишиванку — без пафосу, але з любов’ю

Я люблю вишиванку. Не тому, що так треба. Не заради фото у стрічці. А тому що вона — частина мого життя, мого роду, мого серця.

Робот Епифаний

Картинка задумывалась довольно красивая. А получилась откровенно нелепая.