Як священик разом з вірянами створили перший храм «своїми руками»
Храм в селе Жидычин
(ФОТО ПЕРЕГЛЯДАТИ ОБОВ'ЯЗКОВО)
Хочу вам розповісти дещо життєстверджуюче. Якщо пригадуєте, - кілька місяців тому, після тривалого підбурювання збоку насельників монастиря УПЦ КП у Жидичині, агресивно налаштованими людьми було захоплено місцевий Свято-Миколаївський храм УПЦ. Події того дня шокували багатьох людей, навіть за межами України. Відеоряд з діями прихильників УПЦ КП/ПЦУ у Жидичині отримали та переглянули навіть представники Помісних Православних Церков.
Повертати храм таким же чином, як його було вкрадено, не було ні наміру, ні бажання. Попри те, якось потрібно було жити далі. Громада УПЦ села Жидичин почала молитись у будинку священика, який тепер у них теж хочуть відібрати. Незважаючи на той тиск, який постійно чинився на цих сміливих людей, вони зберігали свою віру, і, що цікаво, їх ставало дедалі більше. Виникла потреба щось робити зі збільшенням простору. І вони зробили.
За тиждень до Великодня священик разом з вірянами створили перший храм «своїми руками». Чому кажу, що перший? Бо вірю у те, що їх чекає ще більш капітальне будівництво. Таким чином, Святу Пасху віруючі УПЦ села Жидичин зустрічали у майже типовій церковці, яка, судячи з фото також не вмістила всіх охочих, оскільки чимало людей стояло за межами приміщення.
Дивлячись на цей випадок, я спостерігаю наступний феномен - люди, попри те, що в їхніх населених пунктах стоять величезні типові храми, йдуть молитись у будинки, гаражі, намети та інші пристосовані для цього приміщення. Чому так? Вочевидь тому, що для них «змінити Церкву», це не так само, як сходити в магазин. А ще тому, що вони не знають, чому можуть навчитись у тих, хто місяць-два тому різали замки на дверях в храм, били людей та плювали в обличчя своїм же односельцям.
До слова потрібно сказати, що з усіх релігійних громад Волинської єпархії УПЦ, які постраждали від дій духовенства та прихилньиків УПЦ КП/ПЦУ, церковне життя збережено в 40-ка населених пунктах. І в кожному з них, як і в Жидичині, попри зняття з реєстрації, попри тиск та погрози, віруючі люди рішуче налаштовані йти далі, не зважаючи ні на що.
Христос Воскрес!
Читайте также
Справедливость не по ярлыкам
В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.
В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ
Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.
Когда святыню превратили в пепел
Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.
От молитвы к менеджменту: в Лавре – новые «образовательные программы»
Пока в Лавре ищут «сакральное сердце Украины», древняя святыня превращается в площадку экспериментов: теперь здесь предлагают «уникальные» курсы по маркетингу.
Быть собой, когда все сошли с ума: сила совести и веры
Мы живем в мире, где зло называют добром, а ложь — правдой. Те, кто потеряли совесть, пытаются учить нас морали. Но даже когда мир вокруг сводит правду к безумию, важно не предавать Бога, свою совесть и человечность. Потому что истина — не там, где большинство, а там, где правда и Бог.
Рождество без каникул
Школьные каникулы в Ровно завершатся именно на праздник Рождества по Юлианскому календарю. Для многих семей это означает возвращение к учебе вместо совместного празднования важного духовного праздника.