Ті окремі наші священики, які перейшли в «ПЦУ», вже жалкують
Радикалы предлагают верующим переходить в ПЦУ
Розповіли мені сьогодні, що в регіонах ті окремі наші священики, які не встояли і перейшли в «ПЦУ», вже жалкують. Думають про повернення.
Це добре. Дай їм, Боже, мужності повернутися.
А в деяких селах на Західній Україні навіть люди, які були ініціаторами захоплення наших храмів, також починають розуміти, що дурниць наробили. Вже починають нашим громадам натякати, щоб верталися назад в храм.
Разом з тим окремі представники «ПЦУ» на останньому диханні де-не-де ще роблять спроби захопити наші храми. В центральній Україні один клірик-розкольник, закликаючи своїх прихильників захопити наш храм, сказав, що це остання можливість, бо влада міняється.
ВидихАються.
Читайте также
Кто спасется?
Храм воспринимался, как святыня, если находился у хуту, и становился «обителью скверны», если там укрывались тутси. Разрушение церквей, где укрывались беженцы, воспринималось как уничтожение Содома и Гоморры.
Про провокацію проти Митрополита Онуфрія у Хмельницькому
Молоді люди, замість проявити себе у захисті своєї землі на передовій (де несуть службу і гинуть віряни УПЦ), обливають хрест — святиню християнського світу — свинячою кров’ю.
В одну мить ми стаємо "московськими попами". "агентами кремля", "ворогами"
Знаходиться сто "законних" приводів засудити, вислати в московію, вигнати з рідної землі, з рідного храму...
Про вишиванку — без пафосу, але з любов’ю
Я люблю вишиванку. Не тому, що так треба. Не заради фото у стрічці. А тому що вона — частина мого життя, мого роду, мого серця.