Розкол в розколі
Филарет Денисенко и Епифаний Думенко. Фото: Крым.Реалии
Чесно скажу, не хочеться все це коментувати, і так все очевидно.
Стався розкол в розколі. Філарет повторив сценарій 1992 року, за що й була на нього нашою Церквою накладена анафема. Не «по політичних мотивах», як казали недавно в Стамбулі і в самій «УПЦ КП», а за вчинення розколу в Церкві.
Тепер Філарет те саме повторив вже по відношенню до свого дітища, яке в нього перехопив Константинополь і назвав це дітище по-іншому. «ПЦУ».
Таким чином, час показує справедливість всіх рішень нашої Церкви щодо Філарета зокрема і розколу взагалі. Так само як і помилку Фанару, до речі, це також показує.
«ПЦУ» уникає називати те, що вчора в них сталося розколом (звучать штучно придумані терміни «відкол», «відділення»), бо інакше їм тоді прийдеться визнати розколом і розкольниками самих себе, адже вони з'явилися в 1992 році таким самим способом. Ситуація аналогічна.
Тому насправді, це не відкол, не від'єднання, як вони кажуть. Це розкол, бо Філарет має намір знову створювати паралельну ієрархію, тобто дублювати структуру в надії перетягнути до себе «ПЦУ» або точно протиставити себе їй.
Вже ми бачимо всередині в них конфлікти, рейдерські захоплення храмів. Таке відчуття, що рейдерство в них в крові. Хлібом не корми, дай в когось щось забрати(.
І ще в «ПЦУ» заявили, що єпископські рукоположення тих двох кліриків, яких вчора обрали, будуть недійсними. Стоп! А всі «хіротонії» нинішніх «архієреїв» «ПЦУ» хіба не за цією ж схемою отримані?
Філарет пішов у розкол в 1992 році, створив паралельну ієрархію, і так само всіх сьогоднішніх «архієреїв» «повисвячував». Чому тоді їхні «хіротонії» визнавати, а тих двох, що вчора обрали, ні?
Ну, що ж.
Ми про це все говорили і попереджували.
Окрім того ще раз згадуються слова Гамаліїла з Діянь святих апостолів, який говорив, про те, що якщо ця справа від Бога, то люди не можуть їй протистояти, а якщо від людей, то вона розвалиться сама собою. (Діян. 5:38-39).
Схоже, що від людей ...
Читайте также
Рождество или день программиста: о вере, выборе и ответственности
7 января для многих — не просто дата в календаре, а вопрос веры и личного выбора. Попытка придать этому дню новый смысл заставляет задуматься, без чего человеку действительно трудно жить.
Ханукия в Украине: не традиция, а новая публичная реальность
В Украине ханукия исторически не была традицией, но сегодня ее все чаще устанавливают при участии властей
О двойных стандартах и избирательности церковных традиций
Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.
Алогичность любви
Поступки истинной любви не поддаются логике: они следуют сердцу, жертвуют собой и отражают евангельскую сущность Христа.
Справедливость не по ярлыкам
В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.
В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ
Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.