Дії українських дипломатів не відповідають релігійній політиці Президента
Встреча посла Украины Сергея Шутенко и митрополита Мессинии Хрисостома. Фото: Facebook
Мені здається, що МЗС займається не своїми справами.
Цікаво, чому, коли влада змінилася, дипломати продовжують реалізовувати релігійну політику попередньої влади, яка (і політика, і влада) породила так багато проблем і конфліктів в релігійному житті країни і показала свою не лише неефективність, але й шкідливість.
Можливо, МЗС продовжує по інерції це робити? Напевне, відповідні вказівки їм були дані ще рік тому, і вони до цих пір їх продовжують виконувати?
Де-факто, державний орган лобіює інтереси однієї з багатьох релігійних організацій, які є в Україні. Більше того, визнання чи не визнання «ПЦУ» це суто внутрішньо-церковна справа, але аж ніяк не державна.
Чому наша держава в особі Посла так переживає за ПЦУ, а не скажімо за УПЦ, як найбільшої релігійної організації країни, до якої дійсно належать мільйони громадян України? Чи за українських мусульман чи протестантів. Особливо за те, щоб вони там всередині своїх мусульманських чи протестантських світів з кимось об'єдналися, чи хтось їх там визнав? Адже і в них всередині також багато подібних проблем є...
Деякі грецькі ЗМІ навіть написали, що Посол С. Шутенко передав «волю українського народу». Це очевидна неправда. «Волю невеличкої частини українського народу» – це була б правда. Бо насправді, воля переважної більшості українського народу полягає в тому, щоб влада не втручалася у церковні справи.
Окрім того, такі дії українських дипломатів не відповідають релігійній політиці Президента В. Зеленського, який неодноразово заявляв про необхідність принципового невтручання держави в церковні справи.
Читайте также
Рождество или день программиста: о вере, выборе и ответственности
7 января для многих — не просто дата в календаре, а вопрос веры и личного выбора. Попытка придать этому дню новый смысл заставляет задуматься, без чего человеку действительно трудно жить.
Ханукия в Украине: не традиция, а новая публичная реальность
В Украине ханукия исторически не была традицией, но сегодня ее все чаще устанавливают при участии властей
О двойных стандартах и избирательности церковных традиций
Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.
Алогичность любви
Поступки истинной любви не поддаются логике: они следуют сердцу, жертвуют собой и отражают евангельскую сущность Христа.
Справедливость не по ярлыкам
В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.
В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ
Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.