Дії українських дипломатів не відповідають релігійній політиці Президента
Встреча посла Украины Сергея Шутенко и митрополита Мессинии Хрисостома. Фото: Facebook
Мені здається, що МЗС займається не своїми справами.
Цікаво, чому, коли влада змінилася, дипломати продовжують реалізовувати релігійну політику попередньої влади, яка (і політика, і влада) породила так багато проблем і конфліктів в релігійному житті країни і показала свою не лише неефективність, але й шкідливість.
Можливо, МЗС продовжує по інерції це робити? Напевне, відповідні вказівки їм були дані ще рік тому, і вони до цих пір їх продовжують виконувати?
Де-факто, державний орган лобіює інтереси однієї з багатьох релігійних організацій, які є в Україні. Більше того, визнання чи не визнання «ПЦУ» це суто внутрішньо-церковна справа, але аж ніяк не державна.
Чому наша держава в особі Посла так переживає за ПЦУ, а не скажімо за УПЦ, як найбільшої релігійної організації країни, до якої дійсно належать мільйони громадян України? Чи за українських мусульман чи протестантів. Особливо за те, щоб вони там всередині своїх мусульманських чи протестантських світів з кимось об'єдналися, чи хтось їх там визнав? Адже і в них всередині також багато подібних проблем є...
Деякі грецькі ЗМІ навіть написали, що Посол С. Шутенко передав «волю українського народу». Це очевидна неправда. «Волю невеличкої частини українського народу» – це була б правда. Бо насправді, воля переважної більшості українського народу полягає в тому, щоб влада не втручалася у церковні справи.
Окрім того, такі дії українських дипломатів не відповідають релігійній політиці Президента В. Зеленського, який неодноразово заявляв про необхідність принципового невтручання держави в церковні справи.
Читайте также
Справедливость не по ярлыкам
В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.
В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ
Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.
Когда святыню превратили в пепел
Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.
От молитвы к менеджменту: в Лавре – новые «образовательные программы»
Пока в Лавре ищут «сакральное сердце Украины», древняя святыня превращается в площадку экспериментов: теперь здесь предлагают «уникальные» курсы по маркетингу.
Быть собой, когда все сошли с ума: сила совести и веры
Мы живем в мире, где зло называют добром, а ложь — правдой. Те, кто потеряли совесть, пытаются учить нас морали. Но даже когда мир вокруг сводит правду к безумию, важно не предавать Бога, свою совесть и человечность. Потому что истина — не там, где большинство, а там, где правда и Бог.
Рождество без каникул
Школьные каникулы в Ровно завершатся именно на праздник Рождества по Юлианскому календарю. Для многих семей это означает возвращение к учебе вместо совместного празднования важного духовного праздника.