Так лукаві ті греки чи ні?
Фрагмент комюніке Собора Елладської Церкви. Фото: Ромфея
В принципі, якщо відсторонитись від емоцій і подивитись на ситуацію далеко-далеко збоку, - вимальовується приблизно наступна картина.
По-перше, яке саме рішення прийняла сьогодні Елладська Церква з приводу українського церковного питання? Якщо перекладати усі наявні заяви та комюніке дослівно, виходить щось таке: "Ми вирішили, що будемо продовжувати вирішувати". В клаптикові документу, який прикріплено до цього допису пише наступне: "У цьому дусі рекомендую визнання нашою Церквою автокефалії Православної Церкви незалежної республіки України". Підпис - Ієронімос. Рекомендація визнати - це не визнання.
Однак, по-друге, митрополит Яннинський Максим, виступаючи перед ЗМІ, відмітив: "Ми вирішили, що архієпископ має право поминати (Епіфанія, - авт.), отже він буде це робити". Тобто, вірогідно, що під час найближчого Богослужіння, архієпископ всієї Еллади таки згадає на Великому Вході Епіфанія Думенка. Якщо так трапиться, виникає наступне запитання - як на це реагувати? Розривати євхаристичне спілкування? З ким саме? З усією Елладською Церквою чи тільки з тими архієреями ЕПЦ, які поминатимуть очільника ПЦУ? З усією ЕПЦ не розірвеш, бо ЕПЦ офіційно так нікого і не визнала.
По-третє, на сторінці глави ПЦУ у Фейсбуці було опубліковано листа, в якому він висловлює впевненість:"...що в недалекому майбутньому матиму радість відвідати близькі моєму серцю Афіни та особисто передати наші почуття любові й поваги Блаженнійшому Архієпископу Ієроніму". Тобто, якби визнання ПЦУ греками було повноцінним, то Епіфаній зі свитою вже би служили подячний молебень в Афінах і готувались до недільної Літургії з предстоятелем ЕПЦ.
Ну і останнє. Так! Греки таки лукаві. Тільки от на чию користь зіграє це лукавство цього разу, стане зрозуміло найближчим часом.
Читайте также
Когда никто не причащается
За 3,5 года эмиграции мы побывали в 12 странах. И везде стиарались участвовать в местной литургической жизни и причащаться
Глубинные причины военых неудач
То, что Залужному наконец разрешили высказаться о делах прошедших дней, я считаю хорошим знаком. Просроченного гаранта понемногу поджимают и дают вполне понятные намёки, даже англичане. И это лишь малая часть того, что сейчас можно рассказать о глобальных военных промахах правящей команды.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Рождество или день программиста: о вере, выборе и ответственности
7 января для многих — не просто дата в календаре, а вопрос веры и личного выбора. Попытка придать этому дню новый смысл заставляет задуматься, без чего человеку действительно трудно жить.
Ханукия в Украине: не традиция, а новая публичная реальность
В Украине ханукия исторически не была традицией, но сегодня ее все чаще устанавливают при участии властей
О двойных стандартах и избирательности церковных традиций
Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.