Фанар легалізував свої дії по Україні, відновивши в сані Денисенка

Патриарх Варфоломей и Филарет Денисенко. Фото: СПЖ

«Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого». (Мф. 5:37)

Продовжуючи тему про дії Константинопольського патріарха Варфоломія по відношенню до української церковної проблематики, хотів би звернути увагу на один особливий факт, який залишився поза увагою. Йдеться про прийняття патріархом Варфоломієм «апеляції» від колишнього митрополита Київського Філарета Денисенка.

Отже, для чого патріарху Варфоломію потрібно було розглянути апеляцію Філарета? Хоча за роки після вчинення розколу Денисенко неодноразово звертався з подібним «позовом» до глави Константинопольської Церкви, тодішні його апелювання не були цікавими, оскільки у цьому не було потреби. Тепер же, очевидно, що на Фанарі апеляцію Філарета використали для того, аби якимось чином легалізувати свої дії по Україні.

Відновивши в сані Денисенка, попри цілковиту заборону на це канонічного права Церкви, Варфоломій провів своєрідну легалізацію усієї хіротонісальної лінії тієї частини ПЦУ, яка має своє походження від колишньої УПЦ КП. В числі цих осіб, як відомо, і нинішній очільник ПЦУ – Епіфаній Думенко.

Тільки ось, що у всій цій справі залишилось поза увагою. Філарет, шукаючи захисту в усіх без винятку предстоятелів Помісних Церков (в т.ч. – у патріарха Варфоломія) у 90-х роках, писав: «Я не вважаю себе винним у пред'явлених мені заочних обвинуваченнях на Харківському і Московському соборах, і тому не можу визнати справедливим Судове діяння Архієрейського собору Руської Православної Церкви від 11 червня 1992 року. Звертаючись до Вашої Святості, смиренно прошу Вашого канонічного захисту мого архієрейського достоїнства і відновлення справедливості...».

Знаєте, що відповів патріарх Варфоломій? А нічого! Точніше, він то відповів, от тільки не Філарету. У листі, який патріарх Константинопольський надіслав нині покійному митрополиту Київському і всієї України Володимиру (Сабодану), було написано наступне: «У відповідь на телеграму і лист Вашого Блаженства з приводу проблеми, яка виникла у Вашій Святішій Сестрі – Руській Православній Церкві, що привела Її Священний Синод за відомими йому причинами до зняття донедавна почесного члена Синоду митрополита Київського Філарета, ми бажаємо по-братньому повідомити Вашій любові, що наша Свята Вселенська Христова Церква, визнаючи повноту виняткової з цього питання компетенції Вашої Святішої Руської Церкви, приймає синодальне рішення про вище сказане».

Приймає. Синодальне. Рішення. Приймає! Не «поміркуємо» чи «треба порадитись» чи «скажемо Вам через 28 років», а саме – «ПРИЙМАЄ». Звідси виникає риторичне запитання – а що змінилось з тих пір? З іншого боку – немає нічого дивного, оскільки, як бачимо, точка зору, нажаль, визначається не канонами, про які греки так часто згадують, а лише особистими амбіціями і дріб'язковим бажанням помсти за невдалу спробу самореалізації на Всеправославній арені.

Справедливость не по ярлыкам

В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.

В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ

Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.

Когда святыню превратили в пепел

Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.

От молитвы к менеджменту: в Лавре – новые «образовательные программы»

Пока в Лавре ищут «сакральное сердце Украины», древняя святыня превращается в площадку экспериментов: теперь здесь предлагают «уникальные» курсы по маркетингу.

Быть собой, когда все сошли с ума: сила совести и веры

Мы живем в мире, где зло называют добром, а ложь — правдой. Те, кто потеряли совесть, пытаются учить нас морали. Но даже когда мир вокруг сводит правду к безумию, важно не предавать Бога, свою совесть и человечность. Потому что истина — не там, где большинство, а там, где правда и Бог.

Рождество без каникул

Школьные каникулы в Ровно завершатся именно на праздник Рождества по Юлианскому календарю. Для многих семей это означает возвращение к учебе вместо совместного празднования важного духовного праздника.