Після хресної ходи хворих з вірусом не зафіксовано
Крестный ход. Фото: Facebook
Часу на роздуми – вагон) Читаю, аналізую, думаю і от що оце таке собі о 12 годині ночі надумала. Хресні ходи у Неділю Торжества Православ’я пройшли майже по всій Україні. Найбільшої критики зазнали хрестоходці з Вінниці та Рівненщини. Коментарі під новинами про цю подію вражали неабиякою жорстокістю, агресією, ненавистю, люди не підбирали слів, щоб образити вірян, своїх співвітчизників, котрі взяли участь у Хресних ходах. Топ темою агресивних закидів було те, що саме ті, хто молитовно у цей день доєднався до Торжества, розносять короновірус, не дбаючи про безпеку інших. Минуло 14 днів ( це інкубаційний період ) і на Рівненщині, як і на Вінничині хворих з вірусом не зафіксовано, і Слава Богу! Однак досі не можу зрозуміти, чом наш народ так прагне зла.
Читайте также
В одну мить ми стаємо "московськими попами". "агентами кремля", "ворогами"
Знаходиться сто "законних" приводів засудити, вислати в московію, вигнати з рідної землі, з рідного храму...
Про вишиванку — без пафосу, але з любов’ю
Я люблю вишиванку. Не тому, що так треба. Не заради фото у стрічці. А тому що вона — частина мого життя, мого роду, мого серця.
Я, наверное, не то Евангелие читаю…
Потому что когда слышу, как о Церкви сегодня говорят некоторые люди, которые считают себя православными, — ловлю себя на мысли, что, наверное, у меня другое Евангелие.
Як можна увірватися в Храм, де звершувалася Літургія?
Як можна прийти із натовпом, із криком і злом — туди, де Священник виносив Святе Причастя? Туди, де сходив Дух Святий?