Вміння прощати – це прояв духовної сили
Прощенное воскресенье. Фото: korrespondent.net
Прощена неділя. Просимо пробачення. Євангеліє дає нам основу для цієї традиції. Апостол Петро прямо запитує Спасителя скільки разів прощати гріхи ближнього: «Чи до семи разів?» (Мф. 18, 21), - на що Господь відповідає: «до семидесяти семи» (Мф. 18, 22). Суть, звісно, не в кількості сказаних «вибач» – «вибачаю», але в самому вмінні прощати, тому що прощення – один із проявів любові. Тільки той, хто любить, може прощати і просити прощення. Без любові ми, за словом апостола Павла, «мідь, що дзвінить або кимвал, який звучить» (1 Кор. 13:1-2), тобто - ніщо, пусте.
Наше спасіння ніби приховане, зростає і зріє всередині нашого вміння прощати інших людей: «прощення гріхів наших знайдемо у прощенні браттям», – каже прп. Максим Сповідник. Ми молимося Отцю Небесному словами: «Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим» (Мф. 6:12). Писання нам ясно показує, що коли ми не прощаємо, то не пробачать і нам. Альтернативи немає! Хочеш бути прощеним – сам прощай інших!
Але ми так часто просимо вибачення, і так часто чуємо у відповідь "прощаю", що майже втратили розуміння того, наскільки складно прощати, і що це - подвиг. Так, уміння прощати - саме подвиг, а не просто слова. Вміння прощати – це прояв духовної сили. А бути прощеним – здобуття радості: «Блаженні, чиї беззаконня прощені і чиї гріхи покриті» (Рим.4:7).
Дорогі браття і сестри, в цей день, який передує Великому Посту, знаючи, що мені самому дуже важко пробачити конкретних людей за конкретні вчинки, як і мене, можливо, комусь важко пробачити за щось, все ж, хочу попросити у вас прощення за справи, слова, думки мої, якими міг і образив когось: «Вибачте»! І сам сподіваюся отримати від Бога сили пробачити.
В будь-якому випадку, слідуючи Євангельській заповіді (Мф. 5:44-48), особливо в ці великопісні дні, моя молитва буде і за тих «хто любить і ненавидить нас» (Літургія свт. Василія Великого).
З прощеною Неділею! З Великим Постом!
Читайте также
Ханукия в Украине: не традиция, а новая публичная реальность
В Украине ханукия исторически не была традицией, но сегодня ее все чаще устанавливают при участии властей
О двойных стандартах и избирательности церковных традиций
Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.
Алогичность любви
Поступки истинной любви не поддаются логике: они следуют сердцу, жертвуют собой и отражают евангельскую сущность Христа.
Справедливость не по ярлыкам
В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.
В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ
Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.
Когда святыню превратили в пепел
Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.