У Лаврі все що завгодно, тільки не молитва

В Прощеное воскресенье на стене Успенского собора Лавры устроили арт-шоу. Фото: Facebook

Не можу пройти повз …
Першопочатково церкву як споруду створено для того, щоб у ній люди збирались на молитву, прославляли Творця і Бога.
Так було у всі часи…
І наші предки гарно розмежовували: якщо на концерт, то до концертної зали, клубу; якщо на виставу, то в театр; якщо побачити виставку картин, то до галереї чи виставкової зали.
Чомусь сучасне покоління вирішило, що воно мудріше від наших предків і може перетворювати дім молитви у будь - що, фантазії, як бачимо, вистачає.
Мені прикро спостерігати за тим, як українці падають долу, як закопують те, що могло б слугувати лише для розвитку та процвітання України.
Спочатку у Лаврі концерт, потім демонстрації картин, далі придумають ще якийсь перформанс.
У святому храмі все що завгодно, тільки не молитва. А в християн розпочався Великий піст, богослужіння щоденні, довготривалі з особливими молитвами та проханнями. Люди на колінах вимолюють перемогу Україні.
І у цьому храмі могли б лунати молитви сотень вірян, однак видовище…
…. хто зна, можливо воно більш помічне у боротьбі з окупантом.

Ханукия в Украине: не традиция, а новая публичная реальность

В Украине ханукия исторически не была традицией, но сегодня ее все чаще устанавливают при участии властей

О двойных стандартах и избирательности церковных традиций

Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.

Алогичность любви

Поступки истинной любви не поддаются логике: они следуют сердцу, жертвуют собой и отражают евангельскую сущность Христа.

Справедливость не по ярлыкам

В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.

В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ

Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.

Когда святыню превратили в пепел

Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.