Чому не було в Лаврі Ткаченка та Еленського? Вони мають бути та фіксувати

Киево-Печерская лавра. Фото:facebook.com Онуфрий Куц
Вітання усім! Йдуть за Блаженішим Митрополитом Онуфрієм, єпископи, священники, ченці та народ. Така радість! Прямують від ближніх до дальніх печер. Не просто звідти і туди. Хресний хід видимо очолює хрест де Іісус Христос на хресті. Люди йдуть до Христа. До свого люблячого та ідеального Бога. Якого розп’ятого на Хресті підтримувала Пречиста Мати, Іоанн Богослов та інші відважні, вірні люди. Сьогодні поруч, разом, стільки вірних Господу, біля Його хреста! На хресному ході та Літургії. І всі моляться за Україну, ЗСУ та Божу участь, в долях держави та світу. Це свято - величезна сила благодаті Божої, яка веде людей до спасіння, через ченців та священників Лаври. Яких не бачивши, не знаючи і не спілкувавшись з ними, деякі чиновники, намагаються вирішити їхню долю. Беззаконні розпинателі Христа, підганяли Його страту під свій «закон». Кгбіст путін теж «легітимізовує» свої беззаконня. Наші чиновники теж згадують чинне законодавство, хочуть закон повернути як дишло. Але не так все, як інформують вони Президента України. Не так. Невдалі виконавці та підлабузники, руйнують багато добрих речей та розчаровують чимало людей. Чому сьогодні не було біля хресного ходу, міністра культури - Ткаченка, керівника ДЕСС - Еленського? Такі особи мають комунікувати рівно з усіма. Бачити, чути, фіксувати, брати до уваги тих, хто тут є, вивчати думки, запити. Можливо були. Може хто бачив? Але забагато уваги тим панам. Отож, ідемо до Христа. Як би важко не було. Піст Великий - стежина на Голгофу тепер особлива. Будемо йти. Йдемо, Бог допоможе! Дяка фотографу Віктору Кушніру за фото.
Читайте также
Кто спасется?
Храм воспринимался, как святыня, если находился у хуту, и становился «обителью скверны», если там укрывались тутси. Разрушение церквей, где укрывались беженцы, воспринималось как уничтожение Содома и Гоморры.
Про провокацію проти Митрополита Онуфрія у Хмельницькому
Молоді люди, замість проявити себе у захисті своєї землі на передовій (де несуть службу і гинуть віряни УПЦ), обливають хрест — святиню християнського світу — свинячою кров’ю.
В одну мить ми стаємо "московськими попами". "агентами кремля", "ворогами"
Знаходиться сто "законних" приводів засудити, вислати в московію, вигнати з рідної землі, з рідного храму...
Про вишиванку — без пафосу, але з любов’ю
Я люблю вишиванку. Не тому, що так треба. Не заради фото у стрічці. А тому що вона — частина мого життя, мого роду, мого серця.