«Ми різні, але рідні»
Торжества по поводу Дня Независимости Украины. Фото: УПЦ
На мій погляд, це одна з ключових фраз з сьогоднішнього виступу Президента на Софіївській площі.
Годиною раніше сьогодні Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій під час міжконфесійного заходу на території заповідника «Свята Софія» сказав наступне:
«Наша держава Україна є багатоконфесійною, багатокультурною і багатоманітною країною. Одним із підтверджень цього є цей наш захід, де зібралися представники різних конфесій і релігійних організацій – всі такі різні, але всі без виключення люблять, трудяться, і моляться за нашу країну, за її керівництво і народ. Україна подібна до красивого букету, який складається з різних квітів. І в цьому наше багатство. Хочу побажати сьогодні, щоб ми усвідомлювали істинну красу нашої країни, усвідомлювали нашу різноманітність, плекали й зберігали цю красу».
Думаю, такі месиджі є основою об'єднавчої ідеології нашої країни.
Зі святом всіх!
Читайте также
Ханукия в Украине: не традиция, а новая публичная реальность
В Украине ханукия исторически не была традицией, но сегодня ее все чаще устанавливают при участии властей
О двойных стандартах и избирательности церковных традиций
Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.
Алогичность любви
Поступки истинной любви не поддаются логике: они следуют сердцу, жертвуют собой и отражают евангельскую сущность Христа.
Справедливость не по ярлыкам
В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.
В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ
Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.
Когда святыню превратили в пепел
Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.