Обійняти і прийняти

Притча о блудном сыне. Фото: Facebook

Один наш священик, що служить закордоном, розповів мені на днях, що ті деякі люди, які на хвилі війни на Донбасі, а потім і Томосу покинули його прихід, наговорили зайвого під впливом емоцій, у фейсбуці гадості писали, потрошки повертаються. Дзвонять, просять помолитися за них і за рідних, обережно запитують чи можна прийти до храму. Батюшка радо приймає, кривого слова не кажучи.

- Знаєш, отче, - кажу йому, - бачу, що ми - священики, маємо бути подібними до того батька з притчі про блудного сина. Що б нам люди не наговорили, як би не наплювали в душу, ми маємо стояти і чекати, аж поки раптом не повернеться та душа, і жодного слова з докором не маємо права такій душі сказати. А обійняти і прийняти.

Така доля священика. На те він і священик. Важливо вести себе священику так, щоб та чи інша людина, що відійшла, завжди знала, що двері відкриті, що її чекають, і що вона завжди може повернутися.

Читайте также

О последнем наместнике Лавры в СССР

Было в натуре владыки что-то трагическое. Наверное, до конца жизни вспоминал он свою лаврскую эпопею, испытывая глубочайшее раскаяние.

Зачем нужны реформы?

Как агентство USAID уничтожало УПЦ

Стало известно, какие структуры, причастные к лжи и клевете на Церковь финансировали через гранты USAID.

Немного о календарях

1 января 709 года от основания Рима, что соответствует 45 году до Рождества Христова или «нашей эры», на територии Римской империи был введён новый Юлианский календарь.

«Рождественский огонь»

Президент Зеленский, поздравляя 24 декабря украинцев с наступающим праздником Рождества Христова, затронул при этом и «календарный вопрос».

Різдво, яке мало б об’єднувати, стало приводом для розділення

У своєму різдвяному вітанні президент Зеленський вкотре наголосив, що Різдво об’єднує українців. Проте чи справді це так?