Про вибори і «проросійську церкву»
Выборы Фото: Cnews
Спостерігаю, що різні віруючі активні миряни УПЦ балотуються від різних політичних партій на цих місцевих виборах. Не лише від ОПЗЖ чи від інших подібного спрямування політичних партій, але й від «Голосу», «ЄС». Тобто від партій, які на найвищому рівні очолюються людьми, які, м'яко кажучи, не з великою симпатією відносяться до УПЦ і ідеологія яких є відверто прозахідною.
Це мене і дивує і не дивує.
На мій погляд, це означає, що наша Церква, дійсно, є плоттю від плоті і кров'ю від крові українського народу у всій його різноманітності.
Попри спроби певних сил загнати УПЦ в проросійську нішу, реальне низове життя людей, які є реальними активними віруючими УПЦ, показує, що наші віруючі політично різні, але церковно єдині. Тобто, всі вони свідомо належать до УПЦ, але політично мають різні, аж до діаметрально протилежних, політичні симпатії.
Поки-що мені невідомі факти, щоб якісь активні миряни греко-католики чи ПЦУ балотувалися від просхідних партій. Там в них все однозначно. А в нас ні, насправді дуже широкий спектр. Це свідчить про певну глибинну універсальність і широту УПЦ.
Читайте также
Ханукия в Украине: не традиция, а новая публичная реальность
В Украине ханукия исторически не была традицией, но сегодня ее все чаще устанавливают при участии властей
О двойных стандартах и избирательности церковных традиций
Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.
Алогичность любви
Поступки истинной любви не поддаются логике: они следуют сердцу, жертвуют собой и отражают евангельскую сущность Христа.
Справедливость не по ярлыкам
В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.
В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ
Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.
Когда святыню превратили в пепел
Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.