Капеланам ПЦУ: Усе, що ви робите – це не для народу України

Учора СБУ зухвало повідомляє про чергову перемогу з рахунком 1300:60. Щоправда, перемога не над мерами-хабарниками, як-от у Тернополі чи Сумах. А над бабусями в хустинках та 80-літніми старцями.
Із 1300 обшуків аж 60 знайдено порушників. І тільки 19 справ доведено до суду.
"Лівий берег" уже зі спіднички вистрибнув — так доводить до громадськості цю кричущу й суспільно значущу цифру.
Аж ось тепер зрозуміло чому. На Чернігівщині, славній землі капеланів ПЦУ з Ханти-Мансійська та борцунів із жінками, сьогодні о 6:00 ранку опечатують монастир і кафедральний собор УПЦ.
Авжеж, громадськість має на хвилі повідомлень СБУ трохи полегшено сприйняти таку чергову перемогу над «причаївшимся» в провінції ворогом, себто літніми тітоньками-монахинями.
Гаразд, хлопці й дівчата, ще трошки «здобули».
Єдине запитання до захисників і капеланів ПЦУ — навіщо прикриватися релігією та церковністю. Нащо вдягати на себе одежі священників.
Усе, що ви робите — це не для народу України і не для проповіді слова Божого.
А від лютої ненависті (с).
Тільки дуже шкода, що все марно.
Теплушок у вас для всіх нас не вистачить.
Жінок залякати ви не здужаєте (ми злопам’ятні ).
Репресії ви проводити теж не навчилися.
То ми просто посидимо збоку й почекаємо.
Історія зробить наступний оберт і знову здивує багатьох своєю іронічною посмішкою.

Читайте также

Кто спасется?

Храм воспринимался, как святыня, если находился у хуту, и становился «обителью скверны», если там укрывались тутси. Разрушение церквей, где укрывались беженцы, воспринималось как уничтожение Содома и Гоморры.

Про провокацію проти Митрополита Онуфрія у Хмельницькому

Молоді люди, замість проявити себе у захисті своєї землі на передовій (де несуть службу і гинуть віряни УПЦ), обливають хрест — святиню християнського світу — свинячою кров’ю.

Боль как дар Божий

Совершенно непривычный взгляд на боль попался у доктора Пола Бренда.

В одну мить ми стаємо "московськими попами". "агентами кремля", "ворогами"

Знаходиться сто "законних" приводів засудити, вислати в московію, вигнати з рідної землі, з рідного храму...

Про вишиванку — без пафосу, але з любов’ю

Я люблю вишиванку. Не тому, що так треба. Не заради фото у стрічці. А тому що вона — частина мого життя, мого роду, мого серця.

Робот Епифаний

Картинка задумывалась довольно красивая. А получилась откровенно нелепая.