Капеланам ПЦУ: Усе, що ви робите – це не для народу України
Учора СБУ зухвало повідомляє про чергову перемогу з рахунком 1300:60. Щоправда, перемога не над мерами-хабарниками, як-от у Тернополі чи Сумах. А над бабусями в хустинках та 80-літніми старцями.
Із 1300 обшуків аж 60 знайдено порушників. І тільки 19 справ доведено до суду.
"Лівий берег" уже зі спіднички вистрибнув — так доводить до громадськості цю кричущу й суспільно значущу цифру.
Аж ось тепер зрозуміло чому. На Чернігівщині, славній землі капеланів ПЦУ з Ханти-Мансійська та борцунів із жінками, сьогодні о 6:00 ранку опечатують монастир і кафедральний собор УПЦ.
Авжеж, громадськість має на хвилі повідомлень СБУ трохи полегшено сприйняти таку чергову перемогу над «причаївшимся» в провінції ворогом, себто літніми тітоньками-монахинями.
Гаразд, хлопці й дівчата, ще трошки «здобули».
Єдине запитання до захисників і капеланів ПЦУ — навіщо прикриватися релігією та церковністю. Нащо вдягати на себе одежі священників.
Усе, що ви робите — це не для народу України і не для проповіді слова Божого.
А від лютої ненависті (с).
Тільки дуже шкода, що все марно.
Теплушок у вас для всіх нас не вистачить.
Жінок залякати ви не здужаєте (ми злопам’ятні ).
Репресії ви проводити теж не навчилися.
То ми просто посидимо збоку й почекаємо.
Історія зробить наступний оберт і знову здивує багатьох своєю іронічною посмішкою.
Читайте также
Відповідь мовчанням сильніша ситуативних аргументів.
Будьмо багатослівними своїми вчинками, поступками та подвигами, а не вивіреними термінами.
Десятинный монастырь для верующих не «незаконный МАФ», а храм
Какое значение это событие будет иметь в дальнейшем у верующих и священства УПЦ для определения их отношения к центральным властям и к ПЦУ в целом?
Что я здесь делаю? Неделя о блудном сыне
Господи, пусть этот вопрос прозвучит в сердцах тех, кто этой ночью нажимает на кнопку "пуск", и все дети доживут до утра…
Молчать нельзя, когда хулят Бога
В любой дискуссии нужны аргументы, а не эмоции. А вера не имеет доказательств. Это опыт, который у каждого индивидуальный.
Рассказ Александра Ужанкова о чуде святителя Феодосия Черниговского
Летом 1962 года мне исполнилось семь лет, и я очень хотел поскорее пойти в школу.