Це реальні постраждалі люди. І крити тут опонентам нема чим

На съезде. Фото: СПЖ

Вчора в нас в Лаврі пройшов З'їзд представників парафій захоплених храмів УПЦ. Приїхали реальні люди, громадяни України, в яких захопили храми. Це не «тітушки», не «москалі», не «ображені», як їх вже встиг назвати "Главком" (сайт). Це не ті люди, яких "нібито вигнали", як в лапках про них цинічно пише РІСУ (сайт, який контролюється греко-католиками), а це ті люди, яких реально вигнали з їхніх храмів. Це реальні люди. І насправді, таких людей по всій Україні є багато. Адже приїхали лише по декілька представників від парафії.

Відкрию секрет: з багатьох парафій хотіли їхати набагато більше людей, але були певні обмеження.

Чому так негативно окремі ЗМІ написали про З'їзд? Тому, що це реальні постраждалі люди. І крити тут опонентам нема чим. Хіба лише наклепи писати, чим ті ЗМІ і займаються.

Але така негативна кампанія в тих ЗМІ свідчить про одну важливу річ: вони нас бояться. Бояться активності УПЦ. Бояться демонстрації фактів утисків вірних УПЦ, тому що це руйнує їхню інфо-картинку та їхню брехливу ідеологію про добровільні переходи в "ПЦУ". Бояться кількості людей, які є в УПЦ.

Саме тому й пишуть такі наклепи, та інший інформаційний непотріб.

Люди на З'їзді виговорилися. Люди почули і побачили один одного, вони зрозуміли, що вони не одні, що наших людей багато. Мені розповідав один священик з Тернопільщини: "Мої люди, як почули розповідь вірян з іншої парафії про те, що та громада вже 5 років молиться на вулиці, то сказали: то в нас ще все - слава Богу, бо ми лише півроку під відкритим небом молилися, поки не побудували храм". Люди побачили чужий біль, і зрозуміли, що в них у порівнянні з цим, ще все слава Богу.

Люди відчули, що вони не самі, що вони комусь потрібні, що про них знають і про них думають і їм допомагають. Люди отримали заряд натхнення. І напевне, це саме головне.

Справедливость не по ярлыкам

В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.

В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ

Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.

Когда святыню превратили в пепел

Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.

От молитвы к менеджменту: в Лавре – новые «образовательные программы»

Пока в Лавре ищут «сакральное сердце Украины», древняя святыня превращается в площадку экспериментов: теперь здесь предлагают «уникальные» курсы по маркетингу.

Быть собой, когда все сошли с ума: сила совести и веры

Мы живем в мире, где зло называют добром, а ложь — правдой. Те, кто потеряли совесть, пытаются учить нас морали. Но даже когда мир вокруг сводит правду к безумию, важно не предавать Бога, свою совесть и человечность. Потому что истина — не там, где большинство, а там, где правда и Бог.

Рождество без каникул

Школьные каникулы в Ровно завершатся именно на праздник Рождества по Юлианскому календарю. Для многих семей это означает возвращение к учебе вместо совместного празднования важного духовного праздника.