Треба ще чекати, поки у людей забиратимуть життя за бажання бути у Церкві ?
В Задубровке рейдеры ПЦУ вышли на новый уровень зверства. Фото: СПЖ
Цієї ночі в селі Задубрівка, що на Буковині, стався вже не перший жахливий інцидент. Шість молодиків жорстоко побили 63-річного прихожанина Свято-Михайлівського храму УПЦ Василя Григоровича Хащіюка.
Василь Григорович повертався додому з чергування у храмі, який, як відомо, релігійна громада Задубрівки понад 680 днів цілодобово захищає від захоплення прибічниками ПЦУ. Кожен з парафіян по черзі знаходиться з молитвою у храмі, бо, як кажуть у Чернівецько-Буковинській єпархії, «час і день наступного штурму ніхто не знає».
Так ось, коли Василь Григорович повертався після чергування додому, на нього напали шість молодих хлопців і жорстоко побили. Враховаючи вік постраждалого, а також важкість нанесених йому тілесних ушкоджень (струс мозку, множинні забої обличчя і тіла, що призвели до госпіталізації) – побиття цілком ймовірно могло закінчитися смертю.
Мужнього захисника православного храму і віруючу людину, Василя Григоровича Хащіюка, чекає тривала реабілітація. А найголовніше, його чекає нагорода від Бога, Який не залишає вірних Своїх.
А що чекає на молодих хлопців, які причисляють себе до представників ПЦУ села Задубрівки? Без сумнівів, на них чекає суд Божий. Але чи злякаються вони його, адже той, хто вірить у Христа, навряд чи скоїв би щось подібне. Більше того, відчуваючи свою тимчасову безкарність, молодики продовжать застосовувати фізичну силу по відношенню до православних християн, чим можуть принести ще багато біди. Єдине, що їх може зупинити – це кримінальна відповідальність, судова справа, реакція з боку влади. Тому ми сподіваємось, що компетентні державні органи дадуть належну оцінку діям цих молодих прибічників ПЦУ в селі Задубрівка та застосують усі законні методи, аби припинити це свавілля.
Кров уже пролилась. Хіба треба ще чекати, поки у людей почнуть забирати життя за їхнє бажання бути у Церкві Христовій?
Читайте также
О двойных стандартах и избирательности церковных традиций
Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.
Алогичность любви
Поступки истинной любви не поддаются логике: они следуют сердцу, жертвуют собой и отражают евангельскую сущность Христа.
Справедливость не по ярлыкам
В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.
В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ
Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.
Когда святыню превратили в пепел
Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.
От молитвы к менеджменту: в Лавре – новые «образовательные программы»
Пока в Лавре ищут «сакральное сердце Украины», древняя святыня превращается в площадку экспериментов: теперь здесь предлагают «уникальные» курсы по маркетингу.