Вперше в історії людина, яка змінила стать, долучається до влади

Доктор Левін. Фото: РБК

24 березня 2021 року Сенат США затвердив на посаді секретаря міністерства охорони здоров’я та соціальних служб країни відкритого трансгендера. Вперше в історії людина, яка змінила стать, має змогу долучитися до владних ініціатив та матиме прямий вплив на життя та долі інших людей.

Доктор Левін, який вважає себе жінкою, відомий поборювач трансгендерних прав та прибічник операцій по зміні статі для неповнолітніх. Він же виступав на захист «права» на аборт та був ініціатором кількох пропозицій, які впливали на релігійну свободу. Іншими словами, ця людина відверто налаштована проти традиційних, християнських та загальнолюдських цінностей. Втім…

Якими б дивними ці слова не звучали, проте мусимо вкотре констатувати, що сьогодні людство поступово відхиляється від того, що ще вчора вважалося «традиційними цінностями», збудованими на Слові Божому та релігійній свідомості. Божий задум щодо людини сьогодні все більше піддається сумніву, а величезна кількість тих, хто був створений за образом і подобою Божою, намагаються цей задум або заперечити, або скорегувати. Тим самим спотворюючи в собі як образ Божий, так і Його подобу. Але, як відомо, якщо людина відвертається від Бога, то вона повертається до Його супротивника…

В Святому Письмі сказано, що жінка не повинна одягати чоловічий одяг, а чоловік – жіночий. «Хай на жінці не буде чоловічої речі, а чоловік хай не одягає жіночого одягу, бо кожний, хто чинить таке, є огидним для Господа, твого Бога» – говориться у Біблії (Втор. 22, 5). Якщо ж для Господа є «огидним» навіть жіночий одяг, то яким для Нього є той факт, коли чоловік стає жінкою? З точки зору здорового глузду та християнської свідомості це (зміна статі), як мінімум, протиставлення себе Творцю.

Але навіть не це є найгіршим. Найгіршим є той факт, що ці люди прагнуть примусити нас (християн, в першу чергу) не просто визнати їхнє «право» змінити стать, але й прийняти це як норму. Більше того, як «релігійну» норму.

До чого це призведе, особливо з урахуванням загальної тенденції, здогадатися неважко – до переслідування тих, хто не погоджується змінити свої релігійні погляди і підтасувати Святе Письмо під вимоги цього світу.

І найстрашнішим є те, що ситуація розвивається надто стрімко, щоб думати що це поки ще не стосується України. Адже наша влада вже багато років тримає курс на визнання ЛГБТ-ідеології. Приймаються відповідні закони, ведеться постійна робота з дітьми та докладаються зусилля для зміни ставлення не стільки до представників ЛГБТ, скільки до цієї ідеології. Все це веде нас від Бога, в потилежну від Нього сторону.

А так як Бог все одно любить нас, то на основі історичних прикладів, неважко здогадатися, що чекає людство у майбутньому…

Як говорив видатний богослов ХХ століття митрополит Антоній Сурозький, Бог не відступить від нас до тих пір, поки не сокрушить або серце, або кості наші.

Чи не краще нам самим «сокрушати» своє серце, поки Бог ще терпить нас?

Читайте также

Рождество или день программиста: о вере, выборе и ответственности

7 января для многих — не просто дата в календаре, а вопрос веры и личного выбора. Попытка придать этому дню новый смысл заставляет задуматься, без чего человеку действительно трудно жить.

Ханукия в Украине: не традиция, а новая публичная реальность

В Украине ханукия исторически не была традицией, но сегодня ее все чаще устанавливают при участии властей

О двойных стандартах и избирательности церковных традиций

Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.

Алогичность любви

Поступки истинной любви не поддаются логике: они следуют сердцу, жертвуют собой и отражают евангельскую сущность Христа.

Справедливость не по ярлыкам

В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.

В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ

Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.