Різдво Богородиці: сила віри, яка дарує вічне життя

Різдво Пресвятої Богородиці

Різдво Богородиці – це торжество життя і святості, бо сьогодні народилася Та, Яка стала Священним Храмом для Бога і Творця і вмістила в Свою утробу Спасителя світу – Господа нашого Іісуса Христа.

Церква акцентує увагу віруючих людей на тому, що Різдво Божої Матері – це початок справи нашого спасіння. Адже через Її народження стало можливим і народження єдинородного Сина Божого, Який примирив прокляте і знедолене людство з Богом. Саме тому в Святому Письмі Христос називається Посередником примирення (Рим. 5,10-11), бо через Нього ми звільнилися від прокляття і вічної смерті, удостоїлися благословення Отця Небесного, а наше єство, людська природа, поєдналася з єством Божественним, отримавши життя вічне.

Разом з тим, є ще один суттєвий момент, на який потрібно звернути увагу – це непохитна віра батьків Богородиці Іоакима та Анни, які в смиренній молитві терпляче очікували народження Діви Марії. З церковного Передання ми знаємо, що Іоаким та Анна були безплідними, тобто не мали дітей. В той час безпліддя сприймалося як прокляття Боже, а відсутність дітей дорівнювала відсутності Божого благословіння. Народження дітей було не тільки намаганням виконати заповідь Творця, але й вказувало на напружене очікування Месії.

Іншими словами, кожна іудейська сім’я, а тим більше прямі нащадки Давида та Соломона, могла подарутвати вибраному народу обіцяного Богом Месію – Визволителя та Спасителя іудеїв. Саме тому, безпліддя означало, що Сам Господь не дав тому чи іншому подружжю можливості виконати цю високу місію.

Бути безплідним – значить бути грішним; бути безплідним – значить бути непотрібним Богу; бути безплідним – значить бути зайвим для народу Божого – ось як дивилися іудеї на Іоакима та Анну.

Однак, зовсім по-іншому ставилися до свого безпліддя ці праведники. Вони вбачали в ньому випробування своєї віри, дивилися на нього як на засіб, через який Господь має намір явити Свою всемогутність. Святі батьки Богородиці смиренно терпіли насміхання з боку своїх співвітчизників, бо відчували, що Бог з ними. І в той момент, коли їм вдалося вгамувати людські пристрасті, народилася Преблагословенна Діва, Якій судилося стати Матір’ю Бога.

Їх життя – це приклад для кожного з нас. Тому що і в нашому житті бувають моменти, коли здається, що Господь залишив нас без Свого благословіння, покинув нас або відвернувся від нас. В такі миті потрібно згадати про віру та смиренну молитву Іоакима та Анни.

Господь не покидає віруючу людину, навпаки, перебуваючи завжди поряд із нею, Він прагне того, аби вона принесла достойний плід. І чим більше її терпіння, чим сильніша її віра та завзятіша молитва, – тим більшим і значущим для Бога, Церкви та людей, буде той плід, який принесе людина.

Тому, вітаючи всіх зі святом Різдва Пресвятої Богородиці, бажаю кожному з нас мати таку віру і терпіння, які б максимально наближали нас до єднання з Творцем. Адже, зрештою, це і є головною метою нашого життя.

Читайте также