Хто зацікавлений у реалізації святотатства в Лаврi?
Танцi у Лаврi
І поки окремі богОслови марно намагаються виправдати СВЯТОТАТСТВО тезами про настання ери «відкритого православʼя» і необхідністю «глибокого осмислення», бо інакше це «ІПСО і проросійські фейки», ми вчергове задаємося риторичним запитанням: «То чому ці, безумовно гарні і необхідні самі по собі заходи, відбуваються саме у відібраній у віруючих Лаврі? Хто зацікавлений у реалізації подібних проектів?»
Як і у всякій справі, тут проглядаються інтереси замовників, підрядників і виконавців.
1. Для виконавців - можливість креативно пропіаритися, натиснувши на скандально болюче.
Ну хто би звернув увагу на шоу з тими «сакральними» голубцями, якби їх готували не в храмі, на фоні розіпʼятого у Лаврі Христа, а десь в іншому місці?
А чи чули більшість українців про отой ансамбль «Калина» до того, як він перемістився з клубної сцени на церковну солею?
2. Для підрядників - можливість підзаробити.
Не секрет, що з тих пір, як Лавру «повернули українському народові», народ в Лавру не йде, а керівництво музею розгублено-неспроможне ту власність народу утримувати, від слова «зовсім».
3. Для замовників - цинічно і безкарно плюнути в лице кожному українцю.
Плюнути і тим підтвердити своє подальше безсилля. Оскільки в того українця вже й відібрати нема чого, але ще залишилися не розміняні цінності.
Читайте также
Ханукия в Украине: не традиция, а новая публичная реальность
В Украине ханукия исторически не была традицией, но сегодня ее все чаще устанавливают при участии властей
О двойных стандартах и избирательности церковных традиций
Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.
Алогичность любви
Поступки истинной любви не поддаются логике: они следуют сердцу, жертвуют собой и отражают евангельскую сущность Христа.
Справедливость не по ярлыкам
В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.
В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ
Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.
Когда святыню превратили в пепел
Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.