Хто зацікавлений у реалізації святотатства в Лаврi?

Танцi у Лаврi

Танцi у Лаврi

І поки окремі богОслови марно намагаються виправдати СВЯТОТАТСТВО тезами про настання ери «відкритого православʼя» і необхідністю «глибокого осмислення», бо інакше це «ІПСО і проросійські фейки», ми вчергове задаємося риторичним запитанням: «То чому ці, безумовно гарні і необхідні самі по собі заходи, відбуваються саме у відібраній у віруючих Лаврі? Хто зацікавлений у реалізації подібних проектів?»

Як і у всякій справі, тут проглядаються інтереси замовників, підрядників і виконавців.

1. Для виконавців - можливість креативно пропіаритися, натиснувши на скандально болюче.
Ну хто би звернув увагу на шоу з тими «сакральними» голубцями, якби їх готували не в храмі, на фоні розіпʼятого у Лаврі Христа, а десь в іншому місці?
А чи чули більшість українців про отой ансамбль «Калина» до того, як він перемістився з клубної сцени на церковну солею?

2. Для підрядників - можливість підзаробити.
Не секрет, що з тих пір, як Лавру «повернули українському народові», народ в Лавру не йде, а керівництво музею розгублено-неспроможне ту власність народу утримувати, від слова «зовсім».

3. Для замовників - цинічно і безкарно плюнути в лице кожному українцю.
Плюнути і тим підтвердити своє подальше безсилля. Оскільки в того українця вже й відібрати нема чого, але ще залишилися не розміняні цінності.

Читайте также

Боль как дар Божий

Совершенно непривычный взгляд на боль попался у доктора Пола Бренда.

В одну мить ми стаємо "московськими попами". "агентами кремля", "ворогами"

Знаходиться сто "законних" приводів засудити, вислати в московію, вигнати з рідної землі, з рідного храму...

Про вишиванку — без пафосу, але з любов’ю

Я люблю вишиванку. Не тому, що так треба. Не заради фото у стрічці. А тому що вона — частина мого життя, мого роду, мого серця.

Робот Епифаний

Картинка задумывалась довольно красивая. А получилась откровенно нелепая.

Я, наверное, не то Евангелие читаю…

Потому что когда слышу, как о Церкви сегодня говорят некоторые люди, которые считают себя православными, — ловлю себя на мысли, что, наверное, у меня другое Евангелие.

Як можна увірватися в Храм, де звершувалася Літургія?

Як можна прийти із натовпом, із криком і злом — туди, де Священник виносив Святе Причастя? Туди, де сходив Дух Святий?