Допомагайте один одному. Від вашого благополуччя – чужій біді
Помоги тому, кто нуждается. Фото: bykhov.by
Останніми днями до мене, як до священика, стікається якось дуже багато відомостей про те, що люди дуже хворіють або мають інші потреби чи біди. При чому і ті, кого я знаю, і ті кого не знаю, знайомі знайомих. Передають прохання про допомогу. Цілими сім’ями хворіють. Щось дуже багато.
Думаю, що це так є не лише серед мого кола спілкування. А тому, допомагайте, шановні друзі, коли чуєте, що хтось серед ваших близьких і дальніх має в цьому потребу. І матеріально і іншими посильними способами.
А ті з вас, хто зараз не хворіє, хто має стабільні доходи і все у вас добре, і серед вашого кола спілкування всі живі, здорові і благополучні, і ви не знаєте сьогодні кому допомогти, то й ви виділіть якусь лепту зі своїх доходів, принесіть в храм і дайте священику в найближчому до вас храмі з запискою «для хворих», «для потребуючих».
При чому священику чи пастору будь-якої конфесії. Допомагаючи, не питайте про віру чи про політичні погляди. Несіть туди і давайте тим, куди вас Господь приведе і куди прийти на серце покладе, куди будете відчувати внутрішнє спонукання і бажання. А особливо, в прості і скромні сільські храми чи громади. Там менше людей, менше можливостей, але й там люди хворіють і стикаються з іншими бідами.
Священик - та особа, яка має багато спілкування з різними людьми, який (в селі чи в місті) знає, хто хворіє і хто в чому має потребу. Батюшка за визначенням знаходиться на перетині людського спілкування. А навіть якщо в даний момент і не знає когось потребуючого, то може оголосити серед прихожан, може запитати і люди скажуть. Окрім того, майже в усіх храмах є карнавки «для потребуючих», каси взаємодопомоги. Можна туди покласти вашу допомогу і ваша лепта обов’язково знайде свого отримувача, який в ній матиме потребу. Це може бути людина, якої ви не знаєте, але вашими руками Господь допоможе їй. Дайте від вашого благополуччя чужій біді.
«Носіть тягарі один одного і так виконаєте закон Христовий» (Гал. 6. 2).
Читайте также
Ханукия в Украине: не традиция, а новая публичная реальность
В Украине ханукия исторически не была традицией, но сегодня ее все чаще устанавливают при участии властей
О двойных стандартах и избирательности церковных традиций
Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.
Алогичность любви
Поступки истинной любви не поддаются логике: они следуют сердцу, жертвуют собой и отражают евангельскую сущность Христа.
Справедливость не по ярлыкам
В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.
В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ
Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.
Когда святыню превратили в пепел
Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.