Про вишиванку — без пафосу, але з любов’ю
Валентина Ильина в Иерусалиме. Фото: Тг-канал Ильиной
У нашій родині це — жива традиція. У мене вишивала бабуся, прабабуся, рідна тітка мами — відома у нашому селі вишивальниця. Її нитки пам’ятають покоління. Мама вишивала трохи, а мені передалося більше. І сьогодні в моєму гардеробі понад 20 вишиванок — більшість із них я створила сама, інші куплені з думкою, з повагою.
Для мене вишиванка — це не «святе», як зараз полюбляють казати. Історія — так. Традиція — так. Коріння, пам’ять, спадок — так. Але не святиня. Це перебільшення. І маніпуляція. Бо коли з вишиванки ліплять культ — щось ламається. Вишиванка заслуговує на повагу, а не на пафос і фальшиве обожнення.
Я боляче сприймаю, коли вишиванку перетворюють на ширму. Коли в ній виправдовують шароварщину. Коли чиновники одягають її, прикриваючи нею безчестя, зраду, крадіжки.
Для багатьох із нас вона дійсно багато важить. Але не як костюм на роль. А як жива пам’ять про бабусині руки, про хрестики, що з’єднують покоління. Про наше минуле — і наше майбутнє.
Читайте также
Не надо ковыряться в навозе
Друзья, сегодня у нас не совсем обычная тема. На этот раз я хочу задать вам вопрос и понять, в чём я не прав. Или, наоборот, услышать, что я прав.
Секс во время поста
"Допустима ли супружеская близость во время поста? Есть ли четкая позиция Церкви по этому вопросу?"
Кризис, который способен изменить церковную жизнь навсегда
Потеря храмов, служение в домах и разрушение привычной церковной жизни многим кажутся катастрофой . Однако история христианства показывает, что именно через гонения Церковь нередко возвращалась к своим истокам.
Молитва как путь любви
Молитва - это возможность взглянуть на себя, свою жизнь и мир вокруг глазами Бога.
О «своём» Боге по обе стороны войны
Два похожих «чуда» — и два противоположных вывода о Боге. О том, как вера превращается в аргумент в пользу своей стороны.