Не тільки дім, але й вулиця, можливо, стояла молитвами цього праведника

Дідусь щодня читав Євангеліє. Фото: Facebook

Колись я прийшов освятити будинок. Старенький дідусь, який жив там з молодшими нащадками та їх дітьми покликав мене. Він жив у великому будинку, але займав таку малесеньку кімнатку, як ванна кімната у малосімейках. Будинок його стоїть дуже далеко від храму, добиратися довго, але він відвідував служби регулярно. Родина в нього як родина: сходити на роботу, поїсти, соцмережі, гаджети, щось нове прикупити, кудись з’їздити відпочити. Я почав молитву. Нікому вона не треба, окрім цього дідуся. Розговорилися з господарями, вони кажуть, що дідусь старенький, нічого не допомагає. Я кажу: дідусь – то, можливо, єдиний з вас, хто робить найважливішу справу. Він бо щодня читав Євангеліє. Не кажу вже про Псалтир і молитовне правило. То хто справжню роботу робив? Не тільки їхній дім, але й ціла вулиця, можливо, стояла лише молитвами цього праведника. Лише тому, що одна людина звершувала єдино правильний, але багатьом незрозумілий та самотній шлях.

Рождество или день программиста: о вере, выборе и ответственности

7 января для многих — не просто дата в календаре, а вопрос веры и личного выбора. Попытка придать этому дню новый смысл заставляет задуматься, без чего человеку действительно трудно жить.

Ханукия в Украине: не традиция, а новая публичная реальность

В Украине ханукия исторически не была традицией, но сегодня ее все чаще устанавливают при участии властей

О двойных стандартах и избирательности церковных традиций

Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.

Алогичность любви

Поступки истинной любви не поддаются логике: они следуют сердцу, жертвуют собой и отражают евангельскую сущность Христа.

Справедливость не по ярлыкам

В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.

В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ

Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.