Про провокацію проти Митрополита Онуфрія у Хмельницькому
Сьогодні в Хмельницькому сталася подія, яка ранить не просто емоційно — вона ранить духовно. За повідомленнями вірян, щоб не допустити Предстоятеля Української Православної Церкви та її вірних до собору, місцева влада використала комунальну техніку. Але не це стало найболючішим.
Справжній жах — в іншому.
Молоді люди, яким, здавалося б, належить будувати країну, замість того, щоб проявити себе у захисті своєї землі на передовій (де, між іншим, несуть службу і гинуть віряни УПЦ), обливають хрест — святиню християнського світу — свинячою кров’ю.
Це не протест. Це наруга над святим.
Це — не «позиція». Це — знущання з Того, Хто помер за всіх нас, і тих, хто ще має бодай іскру віри в серці.
Можна мати різні думки, мати біль, ставити питання — навіть дуже важкі. Але є межа, за якою починається духовна прірва. І сьогодні цю межу було переступлено.
Хрест — не політичний символ.
Хрест — це образ Жертви, Любові й Надії.
Хрест — це знак, перед яким падають на коліна в окопах і лікарнях, в домах і храмах.
Обливати його свинячою кров’ю — це плювати в обличчя самому Христу.
Я молюсь сьогодні не про кару для цих людей. Я молюсь про їхнє прозріння.
Бо без покаяння ця гниль не залишиться тільки в них — вона роз’їсть усе, до чого торкнеться.
Молюсь також за тих, хто став свідком цього, і в кого стискається серце від болю. Не втрачайте віри. Хрест Христовий пережив і більшовиків, і насмішки, і гоніння — і залишився. Переживе й це.
А нам залишається триматися правди, молитви й любові. І не зійти з Хреста — навіть тоді, коли нас туди прибивають несправедливо.
Читайте также
О двойных стандартах и избирательности церковных традиций
Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.
Алогичность любви
Поступки истинной любви не поддаются логике: они следуют сердцу, жертвуют собой и отражают евангельскую сущность Христа.
Справедливость не по ярлыкам
В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.
В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ
Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.
Когда святыню превратили в пепел
Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.
От молитвы к менеджменту: в Лавре – новые «образовательные программы»
Пока в Лавре ищут «сакральное сердце Украины», древняя святыня превращается в площадку экспериментов: теперь здесь предлагают «уникальные» курсы по маркетингу.