Історія одного навернення до Бога
Господь веде нас до Себе різними шляхами. Фото: Православие
Один мій знайомий розповів цікаву історію свого шляху до Бога. Звати його Тарас. Виріс він у сім’ї, в якій до віри ставилися нейтрально, а до Церкви – негативно. І батько, і мати вчили його, що «Бог має бути в душі», а храми і «посередники» – не потрібні. Саме тому, в майже 30 років він ще не був хрещений.
Згодом Тарас одружився, почав свою власну невеличку справу, народив сина, якого вирішив хрестити. Причина проста – «так треба, бо всі так роблять». Однак, священик поставив умову: спочатку хрестися сам, а вже потім похрестимо сина. Тарас погодився і прийняв Таїнство Хрещення. Пройшов певний час і у нього почалися проблеми…
Через роботу він фактично повністю втратив стосунки із дружиною. Постійні сварки і скандали привели його до прийняття рішення про розлучення. З бізнесом теж було не все гаразд: виявилося, що партнери не зовсім «чисті на руку». Це привело до конфлікту, результатом якого стала фактична втрата дольової частки у справі, яку він свого часу започаткував. А до всього ще й захворів син.
І ось тут Тарас не витримав. Якщо до цього моменту він ставився до свого хрещення як до звичайного обряду, який його ні до чого конкретного не зобов’язував, то тепер сильно обурився. «Як же так?» – запитував він себе. «Я ж намагаюся все робити правильно: ніби вірю в Бога, нікому не бажаю зла, нікого не вбив, нічого не вкрав, похрестився! Все ж має бути добре, а в мене величезні проблеми! Чому так?» Ці питання спонукали його до образи на Бога. Він почав буквально вимагати від Господа пояснень, і навіть сам не помітив того, як його стосунки з Ним перейшли від нейтральних до особистих.
З часом все стало на свої місця – сім’я, діти, робота. Але найголовніше те, що Бог тепер вже не був для нього якоюсь незрозумілою абстракцією, а став Особистістю, з Якою потрібно налагоджувати справжні, а не примарні відносини. Відтепер Тарас почав молитися, перестав шукати винних, зробив багато кроків назустріч Творцю. Іншими словами, став справжнім практикуючим християнином.
Немає сумнівів, що подібних історій існує чимало. А історія Тараса – це ще одне підтвердження того факту, що Господь веде нас до Себе різними шляхами. І дуже часто буває так, що проблеми в житті – це не тільки результат нашої гріховності, але й заклик до переосмислення стосунків із Творцем, Який завжди бажає нам тільки добра і робить все, щоб ми це зрозуміли.
Читайте также
Справедливость не по ярлыкам
В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.
В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ
Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.
Когда святыню превратили в пепел
Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.
От молитвы к менеджменту: в Лавре – новые «образовательные программы»
Пока в Лавре ищут «сакральное сердце Украины», древняя святыня превращается в площадку экспериментов: теперь здесь предлагают «уникальные» курсы по маркетингу.
Быть собой, когда все сошли с ума: сила совести и веры
Мы живем в мире, где зло называют добром, а ложь — правдой. Те, кто потеряли совесть, пытаются учить нас морали. Но даже когда мир вокруг сводит правду к безумию, важно не предавать Бога, свою совесть и человечность. Потому что истина — не там, где большинство, а там, где правда и Бог.
Рождество без каникул
Школьные каникулы в Ровно завершатся именно на праздник Рождества по Юлианскому календарю. Для многих семей это означает возвращение к учебе вместо совместного празднования важного духовного праздника.