Коли вже правоохоронці врешті припнуть тих пцушних рейдерів?!
Верные УПЦ в селе Рынгач противостоят церковному рейдерству. Фото: Facebook
Ледь не щодня беззаконня.
Ось одне лиш відео (в першому коментарі під дописом) - спроба донести адекватну позицію до тих можновладців чи тих громадян, які чи аж настільки неосвічені, чи аж настільки наглі, що лізуть забирати чуже майно.
І таких парафій в Україні зараз сотні, віряни яких, громадяни України, між іншим, з усіма конституційними правами, почуваються безправними на своїй землі, натомість диванні "балакуни на тему релігії", підбурювані недолугими держслужбовцями та духовенством однієї обласканої і, так би мовити, кишенькової релігійної організації, збивають замки, зрізають завіси на церковних дверях, підробляють документи, переводять на фейкових зборах парафії та їхнє майно у власність іншої релігійної організації, б'ють священників (як ось вчора у Переяславі), принижують тощо.
Депутати територіальних громад, сільські старости, мери міст, які так і не вивчили перелік своїх повноважень і голосують за заборони якихось релігійних організацій з подачі, як правило, одного чи двох місцевих крикунів. Ці теж співучасники такого роду злочину проти релігійного миру в країні.
За таке протизаконне нагнітання міжконфесійної ворожнечі в Україні, нагадую, є стаття. Коли ми вже дочекаємося хоч одного вироку за це свавілля?
Чому це для одних в Україні можна все, а інші вимушені захищатися?
Скільки за ці роки проведено особисто мною, як священником УПЦ, благодійних концертів, мільйони і мільйони гривень ми зібрали за останні більш ніж 5 років на потреби ЗСУ, родин загиблих воїнів, підтримку хворих українців, знедолених тощо. А скільки добра зробила вся повнота УПЦ? Не злічити!
А якісь самовдоволені ліниві можновладці, які копійки з власної кишені не дали на добрі справи, часом навіть навпаки - щедро підгрібали з державної казни на розвиток власних (дружини/сина/тещі/матері/тощо) бізнесів чи купівлю матеріальних цінностей, тепер стають ініціаторами і кураторами заборон релігійних організацій і ляльководами рейдерства!
Ось така гірка правда.
Навіть на обличчя цих бандитів дивитися не хочу.
Бог вам суддя.
Читайте также
Рождество или день программиста: о вере, выборе и ответственности
7 января для многих — не просто дата в календаре, а вопрос веры и личного выбора. Попытка придать этому дню новый смысл заставляет задуматься, без чего человеку действительно трудно жить.
Ханукия в Украине: не традиция, а новая публичная реальность
В Украине ханукия исторически не была традицией, но сегодня ее все чаще устанавливают при участии властей
О двойных стандартах и избирательности церковных традиций
Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.
Алогичность любви
Поступки истинной любви не поддаются логике: они следуют сердцу, жертвуют собой и отражают евангельскую сущность Христа.
Справедливость не по ярлыкам
В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.
В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ
Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.