Чому на військового після повернення з війни накладається єпитимія

Украинский военный. Фото: BBC

За церковними правилами, людина може захищати батьківщину зі зброєю в руках. Але після повернення з війни на неї накладається єпитимія. Чому? Адже єпитимія дається після якогось гріха. А хіба може бути гріхом те, на що Церква дає благословення?
Валентин Рабаджі
Відповідає протоієрей Димитрій Гарчук:
– Християнство далеко не тотожне пацифізму. Протистояння злу цілком відповідає духу православної людини. Навряд чи хтось буде сперечатися, що християни повинні перешкоджати насильству.
Протиріччя між благословенням і єпитимією немає ніякого. Про це свідчать святі отці. Зокрема, ще старозавітна практика мала подібний спосіб. Преподобний Ісидор Пелусіот писав: «Хоча умертвіння ворогів на війнах здається справою законною і переможцям споруджуються пам'ятники, що сповіщають їх заслуги; проте ж якщо розібрати тісну спорідненість між усіма людьми, то і воно не невинне; чому Мойсей наказав і тому, хто уб'є кого на війні користуватися очищеннями і кропленням».
Саме на цьому грунтується і мотивація великого отця і вчителя Церкви. 13-е правило святителя Василія Великого свідчить: «Вбивство на полі брані отці наші не вважали вбивством, вибачаючи, як думається мені, поборників цнотливості й благочестя. Але може бути, варто було б порадити, щоб вони, як такі, що мають нечисті руки, три роки утримувалися від залучення тільки Святих Таїн».
Ця норма має рекомендаційний характер. Саме так і може сприйматися єпитимія – засіб духовного лікування, аж ніяк не бажання когось покарати. Вбивство, навіть вимушене, не проходить безслідно для людської душі і постраждалу душу потрібно лікувати. Після кожної військової дії людина потребує соціальної адаптації та духовного лікування. Єпитимія якраз і може стати інструментом для зцілення душі після горя війни.

Суд над Церковью: история гонений повторяется, но вера только крепнет

Суд над Церковью Христовой, который начнётся завтра, напоминает трагические страницы прошлого. Власть вновь преследует политические цели, но история показывает: несмотря на гонения, Церковь устояла и только укрепилась. Сегодня священники спокойны и продолжают служить, готовясь к испытаниям. Итог всегда один — вера становится сильнее.

Наше жизнь должна быть живым Евангелием для других

Возможно, я сейчас напишу не очень популярную мысль. И кому-то на первый взгляд покажется, что моя цель — обвинение и поиск негатива. Но я уже не раз говорил, что буду писать то, что указывает мне моя совесть. Что бы об этом ни думали другие. И никогда не пытался всем нравиться и угождать.

«Дом Мой домом молитвы наречется, а вы делаете из него вертеп разбойников»

Киево-Печерская Лавра до прихода безбожников и борцов с Церковью, и после. Тогда, и сейчас. Киево-Печерская лавра, особый дом Пречистой Богородицы. Одна из древнейших святынь и сокровищ Киевской Руси. Второй Иерусалим, как называли ее святые отцы

Начальствующего в народе твоем не злословь

Эти слова апостола Павла часто используются в качестве «дубины», против любого, кто пытается говорить о несправедливостях (или прямом зле), которые творят светские или церковные власти

Единство в страдании

Война, как и любая другая катастрофа, устроенная руками человека (геноцид, голодомор и т.п.), оборачивается прежде всего разделением. Причем трещина проходит не между странами и народами и даже не между членами одной семьи, она рассекает сердце человека.

Книга, которую старались не вспоминать: Виктор Еленский и его советское прошлое

Работа «Иудейский клерикализм и сионизм» вышла тиражом 20 тысяч экземпляров в серии «Атеистическая библиотечка студента». Сегодня она читается как иллюстрация к советской пропаганде и демонстрирует эволюцию автора от пропагандиста до чиновника новой Украины.