Чому на військового після повернення з війни накладається єпитимія

Украинский военный. Фото: BBC

За церковними правилами, людина може захищати батьківщину зі зброєю в руках. Але після повернення з війни на неї накладається єпитимія. Чому? Адже єпитимія дається після якогось гріха. А хіба може бути гріхом те, на що Церква дає благословення?
Валентин Рабаджі
Відповідає протоієрей Димитрій Гарчук:
– Християнство далеко не тотожне пацифізму. Протистояння злу цілком відповідає духу православної людини. Навряд чи хтось буде сперечатися, що християни повинні перешкоджати насильству.
Протиріччя між благословенням і єпитимією немає ніякого. Про це свідчать святі отці. Зокрема, ще старозавітна практика мала подібний спосіб. Преподобний Ісидор Пелусіот писав: «Хоча умертвіння ворогів на війнах здається справою законною і переможцям споруджуються пам'ятники, що сповіщають їх заслуги; проте ж якщо розібрати тісну спорідненість між усіма людьми, то і воно не невинне; чому Мойсей наказав і тому, хто уб'є кого на війні користуватися очищеннями і кропленням».
Саме на цьому грунтується і мотивація великого отця і вчителя Церкви. 13-е правило святителя Василія Великого свідчить: «Вбивство на полі брані отці наші не вважали вбивством, вибачаючи, як думається мені, поборників цнотливості й благочестя. Але може бути, варто було б порадити, щоб вони, як такі, що мають нечисті руки, три роки утримувалися від залучення тільки Святих Таїн».
Ця норма має рекомендаційний характер. Саме так і може сприйматися єпитимія – засіб духовного лікування, аж ніяк не бажання когось покарати. Вбивство, навіть вимушене, не проходить безслідно для людської душі і постраждалу душу потрібно лікувати. Після кожної військової дії людина потребує соціальної адаптації та духовного лікування. Єпитимія якраз і може стати інструментом для зцілення душі після горя війни.

Справедливость не по ярлыкам

В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.

В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ

Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.

Когда святыню превратили в пепел

Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.

От молитвы к менеджменту: в Лавре – новые «образовательные программы»

Пока в Лавре ищут «сакральное сердце Украины», древняя святыня превращается в площадку экспериментов: теперь здесь предлагают «уникальные» курсы по маркетингу.

Быть собой, когда все сошли с ума: сила совести и веры

Мы живем в мире, где зло называют добром, а ложь — правдой. Те, кто потеряли совесть, пытаются учить нас морали. Но даже когда мир вокруг сводит правду к безумию, важно не предавать Бога, свою совесть и человечность. Потому что истина — не там, где большинство, а там, где правда и Бог.

Рождество без каникул

Школьные каникулы в Ровно завершатся именно на праздник Рождества по Юлианскому календарю. Для многих семей это означает возвращение к учебе вместо совместного празднования важного духовного праздника.